Page 173 - 4437

Натуралізм став певною мірою протистояти естетизму Відродження,
установці на милування красою природи і людини; народжувалося «технічне»
ставлення до природи. У ХVІІІ ст. виявляється розходження і певного
протистояння поглядів «просвітників», прихильників ідеї прогресу, з одного боку,
і Ж.-Ж. Руссо та його послідовників, які вважали, що цивілізація зіпсувала людину
– з іншого.
В епоху розвинутої індустріальної цивілізації, коли почали виявлятися
суперечності прогресу, протистояння позицій набуло нового вигляду і характеру.
З одного боку, захоплення досягненнями наукової і технічної культури, віра в її
необмежені можливості, в те, що людина здатна панувати над природою, а з
іншого – розчарування в технічному прогресі, страх перед ним, прагнення
відновити близькість з природою. У наш час це виражається як протистояння
технологічного оптимізму технократизму і технологічному песимізму,
побоювання за долю людської культури. Як зауважує сучасний філософ М.
Хайдеггер, західна цивілізація дійшла до втрати розумниці буття. І ця «втрата
буття» почалася з того часу, як з’явилася «метафізика», яка намагається
раціональними методами осягнути сутність речей.
У розвитку культури наявна наступність, традиція. Небезпечно нехтувати
традиціями, відкидати, а тим більше знищувати культурні цінності минулого. В
історії прикладами такого знищення були наслідки вторгнення «варварів» у
культурний античний світ, руйнування храмів, спалення ікон у ході анти-
релігійних кампаній і т.п.
Але культурний процес – це неодмінно і творчість – створення нового.
Живій культурі протипоказане топтання на місці, стереотипність. При цьому,
незважаючи на всі суспільні трансформації, справжні культурні цінності
зберігають неминуще значення, і в цьому розумінні вони «вічні». Кожне нове
покоління засвоює їх, по-своєму сприймає і осмислює, включає в живу,
функціонуючу культуру і водночас створює нові культурні цінності.
Культура – надзвичайно складне утворення: існують різні її типи, форми,
рівні. Кожен народ створює свою, в чомусь своєрідну, унікальну культуру. Ця
своєрідність культури, традицій, особливості мови й навіть способу мислення
(того, що називається «менталітетом»), свого роду історичний досвід народу. В
культурі завжди було і є загальнолюдське начало і відповідні цінності. Але кожне
конкретне суспільство має свою внутрішню структуру, складається з різних
соціальних груп, класів, у ньому проявляються різноманітність, навіть розбіжність
і протилежність інтересів, життєвих позицій, форм організації життя. І це не може
не позначитися на структурі культури.
Отже, в кожній національній культурі є багато культур, бо кожна соціальна
група, відмінна від інших за своїми класовими, професійними, релігійними
ознаками, створює в чомусь «свою» особливу культуру. Специфічною є
молодіжна субкультура, оскільки молодь відрізняється від інших вікових груп за

172