Page 138 - 4437

3. Компоненти суспільного життя.

1. Основні принципи «соціальної статики».

Соціальна філософія, як одна з галузей філософського знання визначає
специфіку і тенденції розвитку людського суспільства, механізми його утворення
та закони існування, соціальну будову суспільства, рівні і форми його організації.
Структурний аналіз у соціальному дослідженні дуже не просте завдання. Воно
ускладнюється тим, що людське суспільство відноситься до вищого типу
«органічних систем». Окремі сфери не просто взаємопов’язані, але ще і
взаємопокладені, тобто можуть існувати лише в рамках цілого, лише у зв’язку
одна з одною. Немає такого суспільства, в якому існувала б економіка, і була
відсутня культура, було б наявним управління і відсутнє виховання дітей.
Також частини органічно цілісних систем, що виникли в наслідок
саморозвитку єдиного субстанційного начала, здатні до взаємопроникнення.
Наприклад відмінність між політикою і економікою не заважає їм вступити у
відносини перетину, народжуючи такий феномен, як «економічна політика».
Аналіз суспільства повинен підпорядковуватися загальним правилам
структурного розгляду органічно цілісних об’єктів.
Структурну багатомірність суспільства простіше всього проілюструвати
шляхом аналогії з нашим власним організмом. Людина, погано ознайомлена з
анатомією, у відповідь на питання, з яких частин вона складається, почне
перелічувати руки, ноги, голову тощо. Людина, добре ознайомлена з анатомією, у
відповідь на те ж питання про частини нашого організму розгляне структуру
нашого організму показавши, що вона складається з підсистем – дихальної,
травлення, центральної, нервової, м’язово-опорної, кровообігу, тощо. Так і
підходять до аналізу людського суспільства. У соціальній філософії пропонуються
різні варіанти. Чітким постає концептуальний взаємоперетин філософського і
соціологічного поглядів на суспільство.
Найбільшу складність у структурному аналізі суспільства викликає питання
про виділення підсистем як головних частин самодостатньої соціальної системи.
Багато теоретиків, які вважають, що суспільство проявляє себе як колективний
суб’єкт суспільного життя, розподіляють його, відповідно, на соціальні групи,
людські колективи, розглядаючи самі великі з них у якості підсистем суспільства.
Такими часто визнають «громадянське суспільство», яке включає в себе як
компоненти множинність неполітичних (класи, професійні об’єднання, сім’ї,
об’єднання за інтересами тощо) і держава в широкому розумінні слова, яка
включає в себе чисельність різних політичних союзів, організацій та інститутів.
Проблематика аналізу сфер суспільного життя дискусійна у вітчизняній
філософії. У пострадянській соціальній філософії відсутня чіткість у питаннях
структурної організації суспільства, природи його підсистем, компонентів і

137