Page 142 - 4437

сфер життєдіяльності суспільства (матеріально-виробнича, соціально-політична,
духовно-культурна) і відповідних до них суспільних відносин (економічних,
правових, моральних, релігійних тощо).
Суб’єктами суспільного життя є самі люди, саме вони творять історію.
Кожна людина включена в певну соціальну спільноту чи групу (або декілька
соціальних груп). Сукупність різноманітних соціальних спільнот та зв’язків між
ними складають соціальну структуру суспільства. Серед факторів, що обумо-
влюють формування соціальних спільнот та груп є і природні (ознаки статі, віку,
раси), і соціальні (професійні, культурні та ін.). Можна виділити соціально-
територіальні спільноти (мешканці міста і мешканці села), соціально-демографічні
(чоловіки, жінки, діти, молодь, пенсіонери), соціально-етнічні (сім’я, рід, плем’я,
народність, нація, етнос). Для К. Маркса, основним критерієм соціального
структурування було відношення до засобів виробництва, до власності. На цьому
ґрунтується класовий поділ суспільства – на рабів і рабовласників, селян і
феодалів. У сучасній соціології поряд з поняттям «клас» вживається термін
«страта». Теорія стратифікації виділяє певні верстви і спільноти (страти) за
ознаками культури, освіти, стилем життя, родом занять тощо. М. Вебер включає в
число таких ознак, крім відношення до власності і рівня прибутку, відношення до
влади і соціальний престиж. В основі трьох сфер життєдіяльності людей лежать
наступні фактори: праця, спілкування, свідомість.
Суспільне життя відбувається в трьох основних сферах – у матеріально-
економічній, соціально-політичній і духовно-культурній. Всі сфери взаємо-
пов’язані і впливають одна на одну. У процесі багатогранної життєдіяльності
людей складаються певні суспільні відносини, які охоплюють всі сфери
суспільного життя та діяльності. Матеріально-економічні відносини включають в
себе виробничі відносини, технологічні, відносини розподілу, обміну; соціально-
політичні – політичні, правові, моральні, національні, соціально-групові; духовно-
культурні – моральні, релігійні, художньо-естетичні.
Суспільство як єдність соціального та індивідуального спрямоване на
забезпечення умов для збереження і розвитку самого соціумі, по-друге, на
забезпечення умов для реалізації і розвитку здібностей індивідів, для задоволення
ними своїх потреб. Суспільне життя в своїй сутності є творчим процесом
створення і розвитку людиною, як суспільно-історичним суб’єктом, соціальних
умов свого життя. У цьому процесі розвивається і сама людина, збагачуються її
можливості, вдосконалюються здібності. Така особливість людського буття
визначається поняттям «суспільне виробництво». Суспільне виробництво є розви-
тком різноманітних суспільних відносин та соціальних інститутів і процесом
формування і розвитку духовної сфери людства,суспільних форм свідомості
(духовне виробництво).
Матеріально-економічна сфера є процесом перетворення і освоєння природи
з метою створення матеріальних умов і засобів життя. Продуктивні сили

141