Page 69 - 4431

виробництва, уможливлює досить просте визначення оптимальної передплати на
журнали. Треба оформити передплату на групу журналів, що стоять поспіль на початку
списку. Число журналів при цьому визначиться розміром асигнувань, виділених на
передплати, і вартістю передплати на кожний журнал.
У США вже давно й успішно функціонує популярне в усьому світі комерційне
інформаційне виробництво, що надає різноманітні послуги на базі текстів статей з
науково-технічних журналів усього світу. Ідеолог і беззмінний керівник цього
виробництва доктор Ю. Гарфілд використовує в різних аспектах, у тому числі й для
визначення передплати на журнали, індекси цитування, отримані підрахунком кількості
посилань на статті, опубліковані у відповідних журналах, наведені в статтях інших
журналів. На сьогодні надійнішого способу формального оцінювання популярності
журналу, а також авторів публікацій, ніж їх цитування, світовою науково-технічною
громадськістю ще не знайдено.
Разом із наведеними досить чіткими процедурами формування інформаційних
ресурсів окремих інформаційних виробництв, що обумовлюють інтенсивні потоки
запитів і даних, у суспільному інформаційному виробництві спостерігаються могутні
потоки інформації, спрямовані не на конкретного споживача. Це передусім усі види
масової інформації, пропаганди, агітації та реклами.
Як зазначалося вище, ці потоки можуть використовуватися для комплектування
власних інформаційних ресурсів окремих інформаційних виробництв. Крім того, ця
інформація має зберігатися в інформаційних ресурсах її виробників і видаватися за
запитами будь-якого суб’єкта інформаційного виробництва, в тому числі за запитами
окремої людини, для уточнення даних у разі виникнення будь-яких наслідків її не
контрольованого поширення.
Аналогічну ситуацію можна спостерігати в інших виробництвах
загальнозначущої інформації, зокрема у виробництвах законодавчої і нормативної
інформації, що визначає права та обов’язки всіх членів суспільства. Закони та інші
нормативні документи мають бути доступними для всіх членів суспільства в будь-який
час, а не тільки в момент їх появи.
Отже, нарівні з інформаційними ресурсами окремих інформаційних виробництв,
що взаємодіють одне з одним у процесі суспільного відтворювання відповідно до своїх
потреб, у суспільстві функціонують інформаційні виробництва, зобов’язані за своїм
призначенням формувати загальнодоступні державні інформаційні ресурси. Склад, а
також порядок формування і використання таких інформаційних ресурсів повинна
визначати держава, враховуючи інтереси суспільства загалом.
Цей порядок має встановлюватися законодавчо, з урахуванням права громадян
на інформацію, з одного боку, і необхідності збереження особистої, комерційної,
службової і державної таємниць – з іншого. Технологія збереження таємниці включає
як фізичні, так і інформаційні методи обмеження небажаного доступу до яких-небудь
частин інформаційних ресурсів. Фізичні методи обмежують фізичні контакти (прямі
або непрямі) потенційних порушників таємниць із засобами зберігання і поширення
інформації. Інформаційні методи обмеження доступу базуються на внесенні в тексти
документів спеціальних ключів, відсутність яких у запитах блокує доступ. Отже,
інформаційний захист є не що інше, як зворотна перевірка запиту на наявність у ньому
деякого складного ключа. Відсутність такого ключа робить запит не релевантним
інформаційному ресурсу.
У разі поширення (передавання) інформації обмеженого доступу
використовуються спеціальні інформаційні процедури шифрування та дешифрування
інформації. Ці процедури базуються на спеціальних матеріальних та інформаційних
засобах криптографії, одного з найдавніших розділів інформатики. Криптографія

69