Page 23 - 4428

До особливостей витрат як економічної та управлінської
категорії відносять: незалежність від формальної управлінської дії,
постійність, кінцевість (вичерпність), циклічність, неповна кон-
трольованість, превентивність, безповоротність, інтегрованість з

іншими сферами управління, відповідність змінам у діяльності
підприємства.
У літературі та на практиці розрізняють три підходи до

визнання витрат: бухгалтерський, податковий та економічний.
Поняття бухгалтерських витрат включає вираження спожитих
засобів у грошових одиницях, при цьому підставою для визнання і
класифікації витрат є задукоментований факт їх здійснення.

Доцільно зауважити, що бухгалтерський підхід не дає відповіді на
питання щодо доцільності, обгрунтованості та необхідності
здійснення тих чи інших витрат, він переслідує суто облікові цілі.

За бухгалтерським підходом вартісний вираз витрат є необхідним з
огляду на однорідність витрачених ресурсів і створює можливості
для визначення загальної кількості витрачених факторів ви-

робництва та отриманого при цьому ефекту, порівняння витрат на
виробництво різних виробів, оцінки рентабельності тощо. Основні
засади визнання витрат як елементу за бухгалтерським обліком

регулюються Законом України “Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. зі змінами та
доповненнями, а деталізовані положення, що стосуються даної
проблематики затверджені відповідними ПСБО за умови, що оцінка

витрат може бути достовірно визначена витрати відображаються у
Звіті про фінансові результати у момент вибуття активу або
збільшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного

капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його
вилучення або розподілу власниками). Якщо ж актив забезпечує
економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати
відображаються на основі систематичного та раціонального їх

розподілу протягом певних періодів, коли надходять відповідні
економічні вигоди. Витрати слід негайно відображати у звіті про
фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають або

перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються
активами підприємства. Згідно з ПСБО 7 “Основні засоби” вартість
матеріальних активів, які підприємство утримує з метою ви-

користання їх у процесі виробництва або постачання товарів,

22