Page 12 - 4344

багато потенційних суміжних додаткових сфер, тому важливо
встановити свої конкретні вимоги й цілі на самому початку.
ГІС, яка підлягає впровадженню:
1) може бути призначена для вирішення одного конкретного

завдання;
2) може виконувати постійні функції;

3) може являти собою так звану «корпоративну ГІС» 
єдину систему, спроектовану для вирішення широкого діапазону
завдань багатьох відділів у рамках окремої організації.
Основоположні принципи планування успішної ГІС

засновані на простій концепції: необхідно чітко визначити
реальну мету й вирішити, які результуючі вихідні дані, яку
інформацію планують отримувати за допомогою ГІС. Все інше

випливає з даного положення.
В основі методології планування, запропонованої Р.
Томлінсоном, лежить підхід, що масштабується: це значить, що
його можна адаптувати для ГІС будь-якого розміру, від

скромного окремого проекту до корпоративної системи.
При правильному підході до впровадження системи, можна
починаючи з окремого проекту поступово збільшувати масштаб

системи до загальнокорпоративного рівня.
Для сучасного середовища планування ГІС характерними є
наступні ознаки:
1) Вартість часу роботи центрального процесора

наближається практично до нуля.
2) Засоби швидкого створення прототипів і інструменти
розробки, такі як ESRI ArcGIS з ModelBuilder, Microsoft

VisualBasic і технологія САSЕ (автоматизованого проектування
систем), дозволяють швидко тестувати додатки і приступати до їх
використання. Можна досліджувати більшу кількість опцій.

3) Значна кількість стандартних наборів даних тепер
доступні в готовому вигляді в цифровому форматі; їх вартість
набагато нижча, ніж декілька років тому. Ця наявність

економічних і надійних просторових даних значно розширює
обсяг потенційних ГІС-додатків.
4) Основними рушійними чинниками при проектуванні
систем тепер є місцезнаходження людських і інформаційних

ресурсів в організації і комунікація між ними.

11