Page 140 - 4332

реалізуються через політичну систему як компроміс у
поєднанні запитів кожної людини і суспільства в цілому.
Важливо зауважити, що виражати національні інтереси
покликана держава як головний елемент політичної системи
суспільства. Виражені в діяльності держави, національні
інтереси виступають як державні. Тому західна політологія,
наприклад, не відокремлює державні інтереси від інтересів
націй і трактує термін “національні інтереси” у розумінні
національно-державних (навіть у англійській мові поняття
“nation” часто-густо використовується як синонім поняття
“state”).
Проте практика показує можливість певних розходжень
між національними інтересами й державними як інтересами
правлячих в даний момент політичних сил. Але потрібно
розуміти, що за будь-яких умов пріоритетними у зовнішній
політиці держави мають бути національні інтереси.
Якщо суспільні інтереси торкаються передусім
внутрішнього добробуту суспільства, їх захист забезпечує
система законів, що існують в державі, то національні
інтереси стосуються головним чином зовнішнього оточення.
Більше того, як стверджують західні дослідники, сам вислів
“національний інтерес” набуває сенсу тільки у контексті
взаємовідносин нації та держави з іншими націями або
державами.
Стосовно зовнішньополітичних національних інтересів
потрібно далі вказати на два їх рівні:
 рівень головних інтересів (їх також називають
фундаментальними, постійними, основними, базовими):
охоплює інтереси, пов’язані із забезпеченням безпеки та
цілісності держави як певної соціально-економічної,
політичної, культурної, історичної спільності, захистом
економічної і політичної незалежності держави, утриманням
та зміцненням її авторитету в системі міжнародних відносин.
Інтереси цього рівня стосуються самого існування держави;
 рівень специфічних інтересів (їх також називають
життєво важливими, проміжними, тимчасовими, загалом
такими, що відрізняються передусім часом, розраховані на
певний термін): прагнення держави утвердити свій вплив в
138