Page 142 - 4332

воєнною сферою; додержання балансу інтересів особи,
суспільства і держави, їх взаємна відповідальність; чітке
розмежування органів державної влади.
Важливо зазначити, що сьогодні одномірне розуміння
безпеки як виключно військово-стратегічної проблеми стає
надбанням минулого. Національна безпека має
багатокомпонентний характер, за якого суто військові аспекти
вже не є домінуючими для держав, які існують в системі
складних взаємовідносин глобального й регіонального рівнів.
У змістовному плані розрізняються політична, економічна,
воєнна, екологічна, інформаційна безпека та безпека у сфері
культури як складові національної безпеки. Докладнішу
інформацію про це радимо почерпнути із: Шляхтун П.
Політологія (теорія та історія політичної науки) : Підручник. –
К., 2002 – С.509-510.
У відповіді необхідно наголосити на тому, що з огляду на
надзвичайну значущість національної безпеки у багатьох
країнах розробляється її концепція, яка схвалюється
законодавчим органом і знаходить відбиття у всіх напрямах
внутрішньої і зовнішньої політики. На основі цієї концепції
формується система національної безпеки як сукупність
законодавчих і виконавчих органів, правових норм, котрі
забезпечують оптимальні і стабільні умови для
життєдіяльності й розвитку особи і суспільства. Для реалізації
концепції національної безпеки створюється спеціальний
орган з найвищих посадових осіб держави і керівників
силових міністерств і відомств, очолюваний главою держави
чи виконавчої влади.
Стосовно України потрібно вказати, що концептуальну
основу її національної стратегії у питаннях безпеки було
закладено ще 1990р. в Декларації про державний суверенітет
України. На початку 1997р. Верховною Радою України була
схвалена Концепція (основи державної політики) національної
безпеки, де вперше було визначено напрями розгляду
проблеми національної безпеки, можливі загрози та заходи з
відведення цих загроз.
Значущу роль в гарантуванні національної безпеки країни
та в інтеграції останньої до міжнародної системи безпеки

140