Page 135 - 4332

Буржуазно-демократичні революції ХVIII – XIX ст.
сприяли наростанню інтенсивності міжнародних відносин,
збагаченню їх змісту і форм. Створюються перші міжнародні
організації, зокрема Міжнародний телеграфний союз (1865),
Всесвітній поштовий союз (1874). Визнаються демократичні
політичні принципи – свободи, рівності, суверенітету. Проте,
незважаючи на них, ще довго практику міжнародних відносин
визначала боротьба за сфери впливу, джерела сировини,
ринки збуту та їх перерозподіл. Право держав на задоволення
своїх інтересів шляхом війни, як і раніше, залишалось
непохитним і його навіть закріпили у низці міжнародних угод.
Так, 1814-1815 рр. Віденський конгрес визнав законність
колективної інтервенції на захист монархічних порядків та
існуючих кордонів у Європі. У 1815 році було створено
Священний союз (Австрія, Англія, Прусія, Росія, Франція) з
цією ж метою. Аж до середини ХХ ст. застосування військової
сили розглядали як законний спосіб розв’язання суперечок
між державами, а анексію та контрибуцію вважали цілком
правомірними засобами розширення території.
І лише в середині ХХ ст. під впливом наслідків ІІ світової
війни та загрози термоядерного конфлікту світова
громадськість і правлячі кола низки держав, які справляли
визначальний вплив на глобальну політику, поступово дійшли
висновку про неприпустимість, згубність військового способу
розв’язання міжнародних конфліктів за сучасних умов.
Неухильно формується розуміння того, що в сучасному світі
не існує таких обставин, які виправдовували б застосування
сили, що тягне за собою загибель людей.
Проте, і це також важливо підкреслити, в період кінця 40-х
– кінця 80-х рр. ХХ ст. у сприйнятті і здійсненні міжнародної
політики панували категорії та образи “холодної війни”.
Згідно цієї доктрини, світ вважався розділеним на дві групи
країн: одну з них складали індустріальні ліберально-
демократичні країни, очолювані США, іншу – комуністичні
країни на чолі з СРСР. Визнавалося також існування “третього
світу” – сукупності країн, які нещодавно здобули
незалежність, були, як правило, бідними та політично
нестабільними. Ця схема, хоча й не охоплювала всієї

133