Page 69 - 4329

довготривалого використання, а також накази, розпорядження, вказівки, затверджені
керівництвом фірми і що діють тільки в даній фірмі.
У порівнянні з розглянутими вище законодавчими актами документи фірми
повинні регламентувати склад, зміст і взаємозв'язки елементів всіх підсистем системи
управління конкретної організації, а також порядок складання і використання
технічних і економічних документів.
Обов'язкові атрибути нормативно-директивних документів фірми – мета
складання документа, підстава для його розробки, місце даної мети (завдання, функції)
в системі менеджменту, можливе коло виконавців, вимоги до якості робіт, економії
ресурсів, термінів, контролююча особа, санкції за невиконання, джерела інформації. У
методичних документах, окрім цих даних, повинні бути наведені конкретні методи
здійснення робочих операцій.
3) Система взаємопов'язаних планів, програм і завдань теж відноситься до
адміністративних методів менеджменту, оскільки вони регламентують порядок роботи
управлінської і керованої підсистем системи управління організації.
4) Разом з розглянутими вище трьома адміністративними методами
менеджменту в даний час широко застосовується оперативне управління, яке
ґрунтується на особистій владі керівника.
1
У сучасній літературі виділяють п'ять основних форм влади:
1. Влада, що ґрунтована на примушуванні. Виконавець вірить, що керівник має
можливість карати таким чином, який перешкдить задоволенню якої-небудь насущної
потреби. Іншими словами, суть цієї владиполягає в наявності у керівника засобів
покарання підлеглого, які можуть зашкодити задоволенню певних суттєвих потреб
останнього чи спричинити якісь інші неприємності.
2. Влада, заснована на винагороді. Виконавець вірить, що керівник має
можливість задовольнити насущну потребу або принести задоволення.
3. Експертна влада. Виконавець вірить, що той, що впливає, володіє
спеціальними знаннями, які дозволять задовольнити потребу.
4. Еталонна влада (влада прикладу). Характеристики або властивості керівника
настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути таким же, як той, що керує.
5. Законна (традиційна) влада. Виконавець переконаний, що той, що керує, має
право віддавати підлеглому накази, і обов’язок останнього підкорятися їм.
Інші автори розрізняють шість форм влади, додаючи до названих – харизму.
Харизма – це влада, побудована не на логіці чи на силі традицій, а на особистих
2
якостях (здібностях) лідера .
Нові управлінські віяння ґрунтуються на тому, щоб керували людьми не
назначені начальники, а неформальні лідери, які мають у колективі авторитет.
Зазвичай керівник має владу над підлеглими тому, що останні залежать від
нього в таких питаннях, як підвищення заробітної плати, завдання, навантаження,
просування по службі, розширення повноважень, задоволення соціальних потреб і тому
подібне.
Проте в деяких ситуаціях і підлеглі мають владу над керівником, оскільки
останній залежить від них у таких питаннях, як необхідна для ухвалення рішень
інформація, неформальні контакти з людьми в інших підрозділах, вплив, який підлеглі
можуть мати на своїх колег, і здатність підлеглих виконувати завдання.
Будь-яка влада заснована на впливі. Під впливом розуміють будь-яку поведінку
однієї людини, яка вносить зміни до поведінки, відношення і відчуттів іншої людини.
Дві форми впливу, які можуть спонукати виконавця до активної співпраці, — це
переконання і участь.

1
Див., напр. Фомичев А. Н. Административный менеджмент: Учебное пособие. – М: Издательско-
торговая корпорация "Дашков и К", 2003. – С. 155.
2
Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – С. 174.
69