Page 66 - 4329

типові положення про відділи (служби), типові функціонально-посадові інструкції
і т.п.);
– оперативно-календарні нормативи, що регламентують рух процесів на
підприємстві;
– адміністративно-організаційні нормативи (правила внутрішнього розпорядку,
правила оформлення найму, звільнення, переведення, відряджень і т. д.).
Для ефективної організації управління підприємством при суворому дотриманні
вказаних норм і правил необхідно забезпечити виконання ряду вимог до
організаційного нормування (регламентації):
а) нормування (регламентація) повинне поєднуватися із стимулюванням
(матеріальним і моральним) і ефективними санкціями за порушення норм (правил);
б) норми (правила) повинні відображати останні дані прогресивного досвіду;
в) норми (правила) повинні бути оптимальними;
г) норми (правила) не повинні бути дуже докладні, тобто не повинні сковувати
ініціативу виконавців;
д) норми (правила) повинні сприяти зміцненню особистої відповідальності.
Організаційні нормативи розробляються і затверджуються на таких рівнях
управлінської системи:
- на рівні підприємства;
- на рівні місцевих органів управління;
- на державному рівні.
3) Завдання організаційного планування полягають у тому, щоб шляхом
розрахунку визначити:
– який обсяг роботи необхідно затратити, щоб досягти мети, поставленої перед
відповідним підрозділом управлінського апарату або окремим виконавцем;
– яка тривалість у календарному відношенні окремих управлінських операцій і
процедур;
– які потреби працівників управлінського апарату в засобах і предметах праці.
Відповідь на вказані питання дає можливість скласти організаційний план, що
відображає інформацію про те, що необхідно виконати (що зробити ?), на якій ділянці
(де зробити?), в які терміни (коли зробити?), з якими витратами праці (хто виконує,
робить?) і засобів (чим зробити?).
Найважливішим елементом організаторської роботи є забезпечення чіткої
цілеспрямованості і злагодженості роботи колективів у рамках визначених вимог до
якості продукції і деяких обмежуючих умов у частині наданих ресурсів. Основним
знаряддям для створення такої цілеспрямованості і злагодженості в управлінні
підприємством є оперативно-виробниче планування, що містить чотири основні
елементи: завдання, що визначає результати роботи; якісні показники; ліміти ресурсів;
план організаційно-технічних заходів.
4) Делегування повноважень і розподіл відповідальності займає центральне
місце в системі організаційно-розпорядчих методів управління.
Повноваження – право, надане кому-небудь для здійснення чогось, права,
надані особі або підприємству органами влади.
Повноваження — це обмежене право розпоряджатися ресурсами і визначати дії
працівників організації.
Делегування повноважень означає передачу завдань і повноважень певній
особі, яка бере на себе зобов'язання їх виконання.
Делегування завдань і повноважень породжує в організації проблему розподілу
відповідальності.
Відповідальність – покладений на когось або взятий на себе обов'язок
відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова; серйозність,
важливість справи, моменту тощо.

66