Page 150 - 4329

Оптимальне рішення – одна або декілька альтернатив ухвалюваного
управлінського рішення, що дозволяє добитися максимального ефекту при мінімальних
витратах.
Організаційна структура управління – цілісна сукупність сполучених між
собою інформаційними зв'язками елементів об'єкта і органу управління. Відображає
будову системи управління організацією, тобто розподіл підрозділів фірми за рівнями
управління в їх взаємозв'язку. Залежно від співвідношення рівнів управління і
структурних підрозділів розрізняють лінійну, функціональну, лінійно-функціональну,
матричну і матрично-штабну організаційні структури.
Організація:
як система – сукупність взаємозв'язаних елементів (структурних підрозділів),
між якими циркулюють не тільки речовина і енергія, але і інформаційні сигнали.
Важливою відмітною особливістю організації як системи є наявність суб'єкта
управління, сполученого з елементами системи інформаційними зв'язками;
як процес – процес взаємодії людей, направлений на досягнення чітко
поставленої мети; процес організації виникає тоді, коли поставлена мета перевершує
можливості однієї окремо взятої людини;
як функція управління – управлінська діяльність, направлена на створення
структури підприємства і її подальше удосконалення, з метою пристосування до
вирішення поставлених завдань.
Повідомлення – інформація, що закодована за допомогою відповідних символів
і має певну форму.
Повноваження – обмежене право розпоряджатися ресурсами організації
(матеріальними, сировинними, енергетичними фінансовими, людськими і ін.).
Повноваження поділяються на такі види:
апаратні – повноваження працівників апарату управління організації; можуть
бути рекомендаційними (керівник може, але не зобов'язаний, звертатися до апарату
управління за консультаціями) і обов'язкового узгодження (керівник зобов'язаний
погоджувати з відповідними підрозділами апарату управління проекти
підготовлюваних до ухвалення рішень;
паралельні – право відхиляти розпорядження або відміняти рішення лінійного
керівника;
функціональні – право керівника самостійне ухвалювати рішення і віддавати
розпорядження в межах своєї, чітко визначеної функції.
Портфельна стратегія – управління всіма підприємствами і організаціями, що
входять до складу корпорації або холдингу, за допомогою цінних паперів.
Принципи управління – початкові закономірності, норми і правила управління,
я з суті і рівня розвитку суспільства і його продуктивних сил.
Проблема – розходження між бажаним і реальним станом об'єкта управління.
Проектування організаційних структур – формування рівнів управління і
структурних підрозділів організації, а також розрахунок чисельності управлінських
працівників і виконавчого персоналу.
Процес ухвалення рішень – послідовність дій суб'єкта управління, що
направлена на вирішення проблем організації, містить такі етапи: аналіз ситуації,
вироблення альтернатив, вибір оптимальної альтернативи і організацію її виконання.
Регулювання – управлінська функція, що полягає в ліквідації відхилень, що
виникають у процесі функціонування організації.
Рішення – вибір альтернативи, зроблений керівником у рамках його посадових
повноважень.
Семантичні бар'єри – труднощі, що виникають у процесі комунікації із-за
різного значення слів для людей різних національних культур, професій, рівнів освіти,
соціального походження і т. д.

149