Page 72 - 4312
P. 72

Величина опору заземлювача визначається його геометричними
            розмірами  і  питомим  опором  ґрунту.  Питомий  опір  ґрунту  (  )
            залежить від характеру ґрунту, а також від пори року.
                   У табл. 6.2 наведені формули для визначення опору розтікання
            струму з одиничного штучного заземлювача.
                   У табл. 6.3 наведені значення питомого опору ґрунту.
                   Питомий  опір  різних  шарів  ґрунту  і  разом  з  ним  опір
            заземлювачів,  які  знаходяться  в  цих  ґрунтах,  суттєво  залежить  від
            характеру  і  будови  шарів,  вмісту  вологи  і  розчинних  речовин,  від
            температури, вологості ґрунту, тому опір заземлювачів, розташованих
            на  поверхні  землі  (смуг,  металевих  оболонок  кабелів),  має  значні
            коливання протягом року.
                   До меншого впливу схильні вертикальні заземлювачі (стержні,
            труби, кутова сталь), заглиблені в землю на глибину 3-5 м і більше.
            Найбільший опір мають заземлювачі в зимовий час при промерзанні
            землі і в засушливий час - при її висиханні.
                   Промерзання  або  висихання  землі  враховується  відповідними
            сезонними коефіцієнтами.
                   У  табл.  6.4  та  6.5  наведені  значення  цих  коефіцієнтів  для
            вертикальних  і  горизонтальних  електродів  в  різних  кліматичних
            зонах.
                   Дані відносяться до нормальної вологості ґрунту.
                   Опір  розтіканню  струму  з  вертикальних  заземлювачів
            зменшується  із  збільшенням  їх  довжини,  причому  збільшення
            довжини понад  3 м не  дає  помітного  зменшення  опору  розтіканню.
            Тому заземлювачі завдовжки більше 3 м доцільно закладати лише в
            тих  випадках,  коли  на  великій  глибині  питомий  опір  землі
            знижується.
                   Незначний  вплив  на  зниження  опору  заземлення  робить  і
            збільшення  діаметру  заземлювача.  Практично  рекомендується
            застосовувати трубчасті заземлювачі діаметром 35-60 мм.
                   Для смугових заземлювачів ширина і товщина смуги також мало
            впливають  на  величину  опору  розтіканню.  В  основному  опір
            розтіканню  струму  з  смугового  заземлювача  залежить  від  довжини.
            Тому  переріз  заземлювачів  вибирають  залежно  від  механічної
            міцності і термічної стійкості.
                   Для  вертикальних  заземлювачів  рекомендується  кутова  сталь
            50x50  і  60x60  довжиною  2,5  –  3  м,  стержні  діаметром  12  -  14  мм,
            довжиною 5 м. Еквівалентний діаметр кутника = 0,95b, де b - ширина
            сторін кутника.
                   Для      того,  щоб  зменшити  коливання  величин                            опору
            заземлювачів,          пов'язаних         із     зміною        температури,          вони
            розташовуються нижче за рівень землі не менше ніж на 0,5-0,8 м.
                   Щоб  забезпечити  необхідну  провідність  заземлювального
            пристрою,  застосовують  складні  заземлювачі,  що  складаються  з
            великої  кількості  одиничних  заземлювачів,  з'єднаних  металевою
            смугою.


                                                            72
   67   68   69   70   71   72   73   74   75   76   77