Page 71 - 4312

а) вертикальні електроди розміщені в ряд;
б) вертикальні електроди розміщені по контуру;
в) горизонтальні електроди покладені паралельно на однаковій
глибині.
Рисунок 6.3 – Способи розміщення електродів групового
заземлювача (вид у плані)

Прокладати заземлювальні провідники, які з’єднують
обладнання або конструкцію до заземлювача, слід на глибині не
менше 0,3 м. В скелястих структурах допускається прокладати
горизонтальні заземлювачі на меншій глибині, але не менше ніж 0,15
м.
З’єднання заземлювачів із з’єднувальною смугою, смуг між
заземлювачами, магістральних і індивідуальних шин проводиться за
допомогою зварювання чи паяння.
В місцях вводу заземлюючих провідників в будинки повинен

бути передбачений розпізнавальний знак .
Не слід розташовувати (використовувати) заземлювачі в місцях,
де земля підсушується під дією тепла трубопроводів, а також в
місцях, де можливе просочування ґрунту нафтою, маслами і т.п.
Згідно з вимогами Правил улаштування електроустановок опір
захисного заземлення в будь-яку пору року не повинен перевищувати:
— 4 Ом — в установках напругою до 1000 В, якщо потужність
джерела струму (генератора або трансформатора) більше 100 кВА;
— 10 Ом — в установках напругою до 1000 В, якщо потужність
джерела струму (генератора або трансформатора) менше 100 кВА;
— 0,5 Ом — в установках напругою понад 1000 В з ефективною
заземленою нейтраллю;
—250/І з, але не більше 10 Ом — в установках напругою понад
1000 В з ізольованою нейтраллю; якщо заземлювальний пристрій
одночасно використовують для електроустановок напругою до і вище
1000 В, то опір заземлювального пристрою не повинен перевищувати
125/І з, але не більше 10 Ом (або 4 Ом, якщо це вимагається для
установок до 1000 В). Тут І з — струм замикання на землю, А.
Метою розрахунку захисного заземлення є визначення
кількості електродів заземлювача та заземлювальних провідників, їх
розмірів і схеми розміщення в землі, при яких опір заземляючого
пристрою не перевищував би допустимих значень.

71