Page 11 - 4306

Такий підхід є найбільш поширеним серед сучасних куль-
турологів, які вважають культурну антропологію одним із
напрямків фундаментальних культурологічних досліджень.
Філософія культури – філософська дисципліна, що ви-
вчає культуру у всій багатоманітності її історичних форм
та багатоманітності структурних модифікацій. Вона постає
як методологія культурології, оскільки забезпечує її пізна-
вальні орієнтири та засоби вивчення явищ культури. Як
самостійна сфера філософського осягнення культури, фі-
лософія культури сформувалася наприкінці XVIII - на по-
чатку XIX ст. і суттєво вплинула на формування наук про
культуру. Разом з тим, інколи філософію культури отото-
жнюють з теорією культури і включають до складу куль-
турології як науки.
Соціологія культури – інтегральна комплексна дисци-
пліна, яка вивчає структури і функціонування культури у
зв’язку із соціальними структурами і інститутами. На від-
міну від філософії культури і соціальної філософії, соціо-
логія культури вивчає суспільні явища як певні, локалізо-
вані у просторі і часі утворення, доступні для спостере-
ження, опису, вимірювання та інших методів емпіричного
аналізу. Об’єктом соціології культури виступає діяльність
спільнот і груп – носіїв культурних уявлень, цінностей,
стилів і норм поведінки, а також інституційна структура, в
рамках якої така діяльність розгортається.
Історія культури – це галузь історичної науки, яка до-
сліджує культурні феномени та культури народів в їх ди-
намічних, діахронічних аспектах. Вона вивчає культурні
артефакти, явища та культурні процеси минулого з метою
конкретнішого розуміння сучасного та визначення перспе-
ктив розвитку в майбутньому. На основі історично-
порівняльного аналізу культур різних народів, етносів і
спільнот здійснили культурологічні дослідження М. Дані-
левський, О. Шпенглер, А. Дж. Тойнбі та інші вчені.
Залежно від методології досліджень можна виокреми-
ти соціальну і гуманітарну культурології. Соціальна куль-
турологія досліджує переважно механізми, процеси і фор-
ми соціокультурної організації і регуляції колективного
життя людей (цінності, норми, звичаї, технології діяльнос-
ті, мови комунікації тощо) і спирається на раціонально-
11