Page 81 - 4295

але характеризується крайньою неоднорідністю концептуального змісту, а також
невизначеністю меж. Постмодернізм є течією не тільки у філософії ХХ ст., але і
взагалі в культурі цього сторіччя.

Термін «постмодерн» означає «те, що випливає після Нового часу». Справа в
тому, що при осмисленні нових явищ у житті суспільства культурологи і
філософи стали відчувати неадекватність традиційної схеми «Давнє –

Середньовічне – Нове». Епоха Нового часу все частіше відчувала свої межі і
прагнула через них переступити. Спробою окреслити кінець Нового часу і
початок якоїсь наступної епохи і з’явився постмодернізм. Доба Модерну
просякнута просвітницьким оптимізмом, посиленям європоцентризму,

технократизму, сприяла тоталітарним тенденціям. Відповідно постмодернізм
своїм завданням вбачає критику модерних настанов, пошук плюралістичного, не

європоцентричного світогляду. Характерною рисою постмодернізму є
рефлективність. Відбувається рішучий перегляд традиційних філософських
концептів: відмова від метафізики, суб’єкт-обєктного поділу тощо.
Можна вказати принаймні на два джерела філософського постмодернізму:

філософська герменевтика, про яку щойно йшла мова, а також та частина
аналітичної філософії, що дуже пов’язана з філософією мови і
постструктуралізмом (включаючи таких філософів, як К. Леві-Стросс (1908),

Р.Барт (1915-1980), М. Фуко (1926-1984) та інші). Однією з перших робіт,
присвячених власне постмодерністській філософії, звичайно називають книгу Ф.
Ліотара (1924-1998) «Стан постмодерну», яка була надрукована у 1979 році.

Постмодернізм постає не як монолітний проект, а як сукупність різних
підходів, адже однією із основних рис постмодернізму є відмова від
всеохоплюючих метанаратив на корись плюралізму. І сьогодні до

постмодерністської філософії належать різні напрями сучасної філософії –
постструктуралізм, постпозитивізм, неомарксизм, неофрейдизм та інші. Серед
основних представників – Р. Барт, М. Мерло-Понті, Ж. Дельоз, Ж. Дерріда,
М.Фуко, Ж. Лакан, Р. Рорті, П. Феєрабенд та інші.

Отже, сучасна епоха характеризується великим досі зростанням впливу
науково-технічного прогресу на природу, на всі сфери життя суспільства, людину,

на саме її існування – результаті інформатизації, комп’ютеризації, електронно-
атомних технологій, новітніх засобів масової інформації, які тепер не мають меж.
Під впливом цього формується нова картина світу, відбувається радикальна зміна
ціннісних орієнтацій і пріоритетів людини. Загальнолюдські цінності набувають

все більшого визнання. Філософія як теоретична форма відображення дійсності
(форма суспільної свідомості) не може цього не враховувати.
У зв’язку з цим сучасна світова філософія набуває таких основних рис:

81