Page 77 - 4295
P. 77

Сферу  свідомості  Фрейд  позначає  як  Я.  «Ми  створили  собі  уявлення  про
            зв'язну організацію душевних процесів в одній особистості і позначаємо його як Я
            цієї  особистості,  –  пише  Фрейд.  –  це  Я  пов'язане  зі  свідомістю,  що  панує  над

            спонуканнями до руху, тобто до винесення збуджень у зовнішній світ.
                 Взаємини між Я і  ВОНО Фрейд образно порівнює з взаєминами вершника  і
            коня.  Вершник  керує  конем,  але  сили  вершника  й  коня  непорівнянні  й  тому

            нерідко  вершникові  доводиться  підкорятися  рухам  коня.  Поряд  з  ВОНО  і  Я  в
            структурі  психіки  Фрейд  виділяє  «деяку  інстанцію»,  що  він  називає  ідеалом  Я,
            або понад-Я, і яка є диференційованою структурною одиницею усередині Я. Над-
            Я є вищою інстанцією в структурі душевного життя, моральним вищим цензором,

            людською совістю, його релігією. Процес формування над-Я Фрейд пов'язував із
            подоланням  сексуальної  фази  життя  дитини,  едипового  комплексу.  Саме  на  цій

            фазі в складних взаєминах із батьками, за допомогою ототожнення себе з ними,
            інфантильне  Я  накопичує  сили  для  подолання  едипового  комплексу,  його
            витиснення, створюючи ідеальне Я або понад-Я.
                 Неофрейдизм.  Пансексуалізм,  психологізація  людини  і  суспільного  життя

            класичним психоаналізом привели до того, що ще за життя 3. Фрейда його учні-
            послідовники  Карл  Густав  Юнг  (1875-1961)  і  Еріх  Фромм  (1900-1980)
            відмовилися від цих положень і істотно реформували психоаналіз, завдяки чому

            психоаналіз тільки виграв і розширив свій вплив.

                       2. Релігійна філософія (неотомізм, персоналізм,тейярдизм та ін.).


                 Сучасна  релігійна  філософія  не  є  єдиним  цілим.  Під  впливом  різних
            віросповідань вона розподіляється на ряд філософських шкіл, концепцій, доктрин,

            типів мислення. Виходячи з цього можна говорити про християнську, іудаїстську,
            мусульманську, буддійську, ламаїстську та інші релігійні філософії.
                 Релігійна філософія вже за визначенням поєднує всі проблеми з вченням про
            Бога, як досконале буття, абсолютну реальність, чия вільна воля простежується в

            історії  та  культурі.  Проблеми  розвитку  гуманізму  пов’язані  з  історією  розвитку
            християнської  релігії.  Усі  питання  етики,  естетики,  космології  проглядаються

            через  призму  християнського  вчення.  Велику  роль  відіграють  у  релігійній
            філософії проблеми поєднання Віри і Розуму, науки і релігії, можливості синтезу
            філософії,  теології  та  науки  при  визначальному  впливі  теології.  Центральна
            проблема сучасної релігійної філософії – проблема людини.

                 Неотомізм. Найбільш представницькою, широко розповсюдженою у наш час,
            є  філософія  неотомізму,  заснованого  на  вченні  італійського  теолога  Фоми
            (Томмазо)  Аквінського  (1225-1274),  його  теологічне  вчення,  яке  Енциклікою

            Папи  Льва  ХІІІ  (1879)  визнано  єдино  істинною  філософією,  що  відповідає  усім
            християнським  догматам.  Представники  цього  філософського  напрямку:

                                                                                                             77
   72   73   74   75   76   77   78   79   80   81   82