Page 77 - 4295

Сферу свідомості Фрейд позначає як Я. «Ми створили собі уявлення про
зв'язну організацію душевних процесів в одній особистості і позначаємо його як Я
цієї особистості, – пише Фрейд. – це Я пов'язане зі свідомістю, що панує над

спонуканнями до руху, тобто до винесення збуджень у зовнішній світ.
Взаємини між Я і ВОНО Фрейд образно порівнює з взаєминами вершника і
коня. Вершник керує конем, але сили вершника й коня непорівнянні й тому

нерідко вершникові доводиться підкорятися рухам коня. Поряд з ВОНО і Я в
структурі психіки Фрейд виділяє «деяку інстанцію», що він називає ідеалом Я,
або понад-Я, і яка є диференційованою структурною одиницею усередині Я. Над-
Я є вищою інстанцією в структурі душевного життя, моральним вищим цензором,

людською совістю, його релігією. Процес формування над-Я Фрейд пов'язував із
подоланням сексуальної фази життя дитини, едипового комплексу. Саме на цій

фазі в складних взаєминах із батьками, за допомогою ототожнення себе з ними,
інфантильне Я накопичує сили для подолання едипового комплексу, його
витиснення, створюючи ідеальне Я або понад-Я.
Неофрейдизм. Пансексуалізм, психологізація людини і суспільного життя

класичним психоаналізом привели до того, що ще за життя 3. Фрейда його учні-
послідовники Карл Густав Юнг (1875-1961) і Еріх Фромм (1900-1980)
відмовилися від цих положень і істотно реформували психоаналіз, завдяки чому

психоаналіз тільки виграв і розширив свій вплив.

2. Релігійна філософія (неотомізм, персоналізм,тейярдизм та ін.).

Сучасна релігійна філософія не є єдиним цілим. Під впливом різних
віросповідань вона розподіляється на ряд філософських шкіл, концепцій, доктрин,

типів мислення. Виходячи з цього можна говорити про християнську, іудаїстську,
мусульманську, буддійську, ламаїстську та інші релігійні філософії.
Релігійна філософія вже за визначенням поєднує всі проблеми з вченням про
Бога, як досконале буття, абсолютну реальність, чия вільна воля простежується в

історії та культурі. Проблеми розвитку гуманізму пов’язані з історією розвитку
християнської релігії. Усі питання етики, естетики, космології проглядаються

через призму християнського вчення. Велику роль відіграють у релігійній
філософії проблеми поєднання Віри і Розуму, науки і релігії, можливості синтезу
філософії, теології та науки при визначальному впливі теології. Центральна
проблема сучасної релігійної філософії – проблема людини.

Неотомізм. Найбільш представницькою, широко розповсюдженою у наш час,
є філософія неотомізму, заснованого на вченні італійського теолога Фоми
(Томмазо) Аквінського (1225-1274), його теологічне вчення, яке Енциклікою

Папи Льва ХІІІ (1879) визнано єдино істинною філософією, що відповідає усім
християнським догматам. Представники цього філософського напрямку:

77