Page 85 - 4295
P. 85
Відомий український мислитель І.Мірчук, відзначає дуже суттєву специфіку
української філософії – горизонтальний характер її розвитку, тоді як європейська
має більш вертикальний. Розвиток європейської філософії відбувався через
побудову різноманітних філософських вчень, трактатів, шкіл, де кожен мислитель
спирався у своїх поглядах на попередників. Українська філософія міститься не у
філософських трактатах, системах, а у різноманітних творах української культури,
релігійних текстах, літературних творах, тобто «розмита» в усній народній
творчості – фольклорі. Таким чином, особливості української філософії тісно
пов’язані із українським світоглядом.
Емоційність та чутливість в позитивному виявленні постають в якості
співчуття, зацікавленого ставлення до людей та справ, проте в негативному прояві
вони о приводять до певного нехтування докладних раціональних обґрунтувань,
послідовних осмислень життєвих ситуацій, продукування розлогих та
деталізованих програм дії.
Сентиментальність та естетизм позитивно проявляють себе як любов до краси
в усіх її виявленнях, як бажання прикрасити життя, але, в той же час, вони
приводять до певної поверховості, схильності до пишнот та декоративізму;
останній момент Д. Чижевський характеризує як «схильність більше здаватися,
ніж бути насправді».
Психічна рухливість українців приводить до їх вміння швидко адаптуватись
до різних ситуацій життя, але може також проявлятися у певній психічній
нестабільності, схильності до психічного панікування.
Шанування індивідуальної свободи, як відомо, історично проявлялася у
небажанні українців коритися насильству, іноземному пануванню, проте саме ця
риса проявляє себе і негативно - у вигляді розбрату, неузгодженості дій, невміння
об'єднувати сили для вирішення складних проблем.
Українська релігійність була відзначена навіть спостереженнями за історією
сумнозвісних сталінських концтаборів; саме вона допомагала переживати трагічні
колізії радянських часів. Але ця релігійність також залишається певною мірою
пов'язаною із декоративізмом, вона в основному теоретично не заглиблена,
теологічно не деталізована.
Ставлення до Землі та природи із любов'ю (антеїзм) також далеко не завжди
набуває характеру свідомо запровадженого у життя принципу, тому поруч із
ретельним догляданням Землі та природи можна зустрітися на Україні також із
фактами знищення лісів (з метою наживи), забруднення річок та ін.
Означені риси національного характеру та особливості світосприйняття
українців позначились і на певних особливостях української філософії. Основні
риси української філософії:
– формування філософської думки українського етносу на самобутній,
міфологічній основі;
85