Page 80 - 4295

предметами, що знаходяться поза нами, і явищами, так і будь-якими
переживаннями і станами нашої свідомості. Досвід вченого в лабораторії і
«досвід» віруючих у церкві однаково реальні й однаково значимі як для їхніх

учасників, так і взагалі за своєю природою. Адже якщо предмет значимий тільки
як ті вірування, дії і наслідки, що він у нас викликає і до яких він нас примушує,
то не так вже важливо для самої дії, чи викликані наші практичні дії реальними

явищами, що впливають на наші органи чуттів і через них – на мислення, чи
просто станами нашої свідомості.
З такого розуміння природи знання прагматизм підходить до трактування
істини. Будь-яке висловлення, ідея, теорія виявляють себе в тих наслідках, що

вони викликають у нашому поводженні і нашій дії. Але наслідки впливу ідей на
наше поводження можуть бути і бувають різними: вони можуть сприяти

здійсненню наших намірів, досягненню результату, а можуть і не сприяти цьому
процесу. Істинними повинні визнаватися ті судження, та теорія, що сприяють
здійсненню наших намірів, допомагають нам досягти результату.
Суто американський підхід навіть термінологічно пропонує У. Джемс для

вирішення другого утруднення. «Істина, – говорить він, – у значній своїй частині
ґрунтується на кредитній системі. Наші думки і переконання «мають силу», доки
ніхто не суперечить їм, подібно тому, як мають силу (курс) банківські білети,

доки ніхто не відмовляє в прийманні їх... Ви приймаєте від мене перевірку якої-
небудь речі, я приймаю вашу про яку-небудь іншу. Ми торгуємо один із одним
своїми істинами». Таким чином, Джемс стверджує, що, якщо практичних

наслідків якого-небудь висловлення ви не мали і не спостерігали у своєму досвіді,
ви можете мати судження про істинність або хибність даного висловлення за
умови свідчення людини, у досвіді якого були ці практичні наслідки, і вони не

суперечать вашому досвіду. Я довіряю вашому досвіду, а ви моєму, і ми
обмінюємося нашим досвідом у питанні істинного як грішми, довіряючи
існуючому курсу обміну.
Особлива роль у пропаганді і розвитку прагматизму належить Джону Дьюї,

якого самі американські філософи називають головним американським філософом
першої половини XX століття. Прагматична концепція Дьюї одержала у філософії

назву «інструменталізм».

4. Постмодернізм – найсучасніший постнекласичний напрям.

Постмодернізм – це сучасний етап розвитку філософії, який, з одного боку,
спирається на здобутки класичної та некласичної традиції, з другого –

намагається дистанціюватись від попередніх епох. Ця течія оформилася
наприкінці 70-х років як виклик, як опозиція традиційним загальним цінностям;

80