Page 76 - 4295

(1913-1960), Габріель Марсель (1889-1973) та Іспанії (Хосе Ортега-і-Гассет (1983-
1955). Філософія екзистенціалізму виникла на крутому переломі суспільної
історії. Вона є теоретичним усвідомленням драматизму першої половини ХХ

століття, трагізму людини, котра потрапила на шлях життя і смерті, буття і
небуття в результаті реальної загрози її існуванню як людини, як виду. Таким
чином, основоположною ідеєю усіх цих різних філософських течій, яка їх

об’єднувала, було поняття життя та його ірраціональне тлумачення.
Предметом філософії існування або екзистенціалізму є людина, її внутрішній
світ, її життя, суб’єктивність, усвідомлення нею дійсності, переповненої
суперечностями.

Основними поняттями цієї філософії є такі: «існування», «тривога», «розпач»,
«замкнутість», «абсурд», «приреченість», «заколот», «провина», «сумнів»,

«відчай», «пристрасть», «свобода», «сенс життя» тощо. Тобто, всі ці поняття
мають відношення до людини, її внутрішнього світу – всього того, що і є
предметом філософії екзистенціалізму. Фундаментальним, визначальним
поняттям екзистенційної філософії є поняття існування. Існування, на думку

Сартра, це не що інше як переживання суб’єктом свого власного буття. Поняття
«існування» не піддається пізнанню ні науковими, ні іншими методами. Сартр
говорив, що «існування» означає: випробовувати почуття, ставати, бути

ізольованим, бути суб’єктивним, бути вічно стурбованим самим собою..., а
«тривога2 означає, що людина має «почуття відповідальності». «Розпач» – це
даремні очікування, нездійсненні мрії, що приводить до розпачу. «Замкнутість»

означає, що людина замкнута, що Бога немає, якби був Бог, то людина не була б
такою жалюгідною і «покинутою». Їй немає на що спиратися ані в собі, ані ззовні.
Якщо ж Бога немає, то все дозволено. Людина є вільною. Людина – це свобода.

Однак людина, колись закинута у світ, «відповідає за все, що робить».
Життя – «космічна сила», «життєвий порив», «внутрішнє переживання»,
«універсальний відчай», «життя як воля» та ін. Життя – абсолютно нескінченне
начало світу, яке розуміється і як від матерії, і як вид свідомості. Його не можна

осягнути раціонально. Життя не можна пізнати ні за допомогою почуттів, ні за
допомогою мислення. Воно пізнається лише інтуїтивно. Таке тлумачення життя і

стало відправним моментом у розвитку екзистенційної філософії.
Фрейдизм. Свій психоаналітичний метод Фрейд розробив, займаючись
лікуванням істеричних хворих. У структурі психіки З. Фрейд виділяє два шари
або два елементи – свідомість і несвідоме. Свідомість Фрейд пов'язує з виразними

і надійними сприйняттями, що знайшли словесне вираження. Знаходячись за
межами свідомості, витиснене несвідоме може бути представлене в ньому, інакше
ми про нього не могли б нічого сказати. Воно виявляється в описках,

застереженнях, сновидіннях, може бути виявлене за допомогою методу вільних
асоціацій. Несвідоме Фрейд позначає словом ВОНО.

76