Page 79 - 4295

комунікації, активного діалогу з іншими людьми. Звідси важливість комунікації
як «залучення» людей до перетворення світу.
Тейярдизм – напрям філософії, який пропонує поєднати наукову ідею еволюції

з елементами модернізованої християнської містики; концепція тейярдизму –
складна суміш наукових прогнозів, утопізму, абстрактного гуманізму,містицизму
й традиційного теїзму. Засновником тейярдизму є французький теолог і філософ,

священик-єзуїт, один засновників теорії ноосфери П'єр Тейяр де Шарден.

3. Американська філософія прагматизму.

Прагматизм (грец. pragma – дія, діяння) – вчення в західній філософії, за яким
цінність понять, суджень та інших знань про об'єкти, їх властивості тощо

визначається практичними наслідками для людини дій, що базуються на цих
знаннях. Прагматизм виникає наприкінці XIX – поч. XX ст. у США.
Засновниками його були американці Чарлз Сандерс Пірс (1839-1914), Вільям
Джемс (1842-1910) і Джон Дьюї (1859-1952). На початку XX століття прагматизм

одержав поширення в Англії, Італії, Чехословакії і навіть Китаї, але багато
істориків філософії вважають його чисто американською філософією і не тільки і
навіть не стільки тому, що його творці - філософи-американці, а тому, що

вважають прагматизм вираженням американського духу, американської
діловитості («прагматизм» озн. також діло), американського прагматизму.
Звичайно, це не означає, що прагматизм не мав попередників у європейській

філософії. Він перегукується з такими філософськими системами, як позитивізм,
філософія життя, але його розуміння істини як корисності, успішності,
функціональності тієї або іншої ідеї виділяє його серед інших філософських течій.

Для прагматизму людина – це насамперед не істота, що пізнає, а «діюча»
істота. А процес дії нерозривно пов'язаний з вірою. З погляду Пірса, зміст
значення ідеї або поняття варто шукати не у співвідношенні ідеї, образу і
прообразу, об'єкта, а у відношенні поняття до суб'єкта. Зміст значення, з погляду

Пірса, розкривається в тому, що дане поняття означає для суб'єкта, до яких
практичних наслідків воно зводиться, які практичні наслідки воно викликає.

«Розгляньте, які практичні наслідки, що, як ми вважаємо, можуть бути зроблені
об'єктом нашого поняття. Поняття про всі ці наслідки є повним поняттям об'єкта».
Це і є формулювання «принципу Пірса». Поняття речі, предмета цілком зводиться
Пірсом до чуттєво-практичних наслідків, відчуттям, викликуваним у нас цим

предметом. Більше нічого в понятті предмета немає. Яким є предмет думки за
своєю природою: матеріальним чи ідеальним, реально існуючим чи тільки
мислимім, фізичним чи психічним – для прагматизму немає великого значення.

Важливо тільки те, що він спонукає нас діяти певним чином і зводиться до цього
досвіду. Відчуття, що є змістом нашого досвіду, можуть бути викликані як

79