Page 75 - 4295

Лекція 8. СУЧАСНА ЗАРУБІЖНА ФІЛОСОФІЯ ХХ ст.

План лекції

1. Антропологічний напрям у філософії (екзистенціалізм, фрейдизм,
неофрейдизм та ін.).

2. Релігійна філософія (неотомізм, персоналізм,тейярдизм та ін.).
3. Американська філософія прагматизму.
4. Постмодернізм – найсучасніший постнекласичний напрям.

Основні поняття: екзистенціалізм, ірраціональний, фрейдизм, персоналізм,
неотомізм, прагматизм, постмодернізм.

1. Антропологічний напрям у філософії
(екзистенціалізм, фрейдизм, неофрейдизм та ін.).

Антропологічний напрямок у філософії ХХ ст. не слід плутати з філософською
антропологією – таким розділом філософії, що орієнтований на побудову
філософського вчення про природу і сутність людини. Хоча термін «філософська

антропологія» був уведений ще І. Кантом, сучасна філософська антропологія
ставить перед собою завдання з розробки концепції людини на основі знань,
накопичених у різних науках про людину. Антропологічний напрямок у філософії

ХХ століття має більш широкий діапазон філософських пошуків і осмислень, до
того ж з акцентом на противагу сцієнтистському напрямку в сучасній філософії та
культурі. Серед філософських течій антропологічного напрямку у філософії ХХ

століття виділяють найбільш впливові – феноменологію, екзистенціалізм і
філософську герменевтику.
Екзистенціалізм (від лат. existentia – існування) – це філософія існування,
існування людини – ірраціональний, суб’єктивно-ідеалістичний напрямок у

сучасній світовій філософії. Ірраціональний (від лат. Irrationalis – нерозумний) –
принцип ідеалістичних філософських вчень, які розумовому, раціональному

пізнанню протиставляють інтуїцію, віру, одкровення, «екзистенційне прояснення»
тощо. Розрізняють релігійний екзистенціалізм (Марсель, К. Ясперс, М. Бердяєв) і
атеїстичний (Ж.-П. Сартр, М. Хайдеггер, А. Камю). Однак поділ між ними
умовний. Релігійний ґрунтується на тому, що все від Бога. Атеїстичний на тому,

що бога немає, але життя без нього неможливе й абсурдне.
Екзистенціальна філософія виникла, як особливий напрямок, після Першої
світової війни у Німеччині (Мартін Хайдеггер (1889-1976), Карл Ясперс (1883-

1969) і Данії (Сьйорен К’єркегор (1813-1855). Отримала свій подальший розвиток
після Другої світової війни у Франції (Жан-Поль Сартр (1905-1980), Альбер Камю

75