Page 71 - 4295

спрощення їх. Це – логічний прийом, котрий застосовується у пізнанні. Однак не
все складне можна звести до простого. Зведення, скажімо, вищих форм життя до
нижчих – це нонсенс. Втрачається специфіка явища, тобто принцип редукції не

можна абсолютизувати, як це допускається у філософії неопозитивізму.
Принцип верифікації – це перевірка результату дослідження на істинність. З
точки зору неопозитивізму істинно лише те, що може бути безпосередньо

емпірично перевірене на практиці. Перебільшення, абсолютизація цього
принципу у неопозитивізмі призводить до відкидання такої важливої форми
розвитку природничо-наукових знань, як гіпотеза.
Принцип конвенціоналізму – принцип домовленості, «договору». Дослідники

домовляються стосовно того чи іншого об’єкта пізнання: як його тлумачити, що
він собою являє, яка його особливість тощо. Але при цьому втрачається об’єкт

пізнання як об’єктивна реальність, саме те, з приводу чого відбувається
«домовленість».
Сучасний неопозитивізм мав ряд різновидів: логічний позитивізм,
семантичний, постпозитивізм тощо. Але сутність їх одна – абсолютизація

суб’єктивних моментів у пізнанні, ігнорування його об’єктивних моментів,
перебільшення значення природничих наук, надзвичайна формалізація
гносеологічних проблем. Необхідно також відзначити здобутки філософів –

неопозитивістів, а саме: їх значний вклад у розвиток логіки, математики,
емпіричної соціології, семантики – аналізу смислу наукових термінів, положень,
знаків, законів, їх адекватності тим об’єктам, для відображення яких вони

створені.

5. Марксистська філософія

Марксизм, який виник у 50-х роках ХІХ століття, є радикальною соціально-
політичною, економічною і філософською концепцією, що увібрала в себе
досягнення в розвитку економіки, політики, соціології, науки і філософії того

часу. Її авторами були німецькі філософи Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх
Енгельс (1820-1895).

Філософія марксизму є складовою більш широкого вчення – марксизму. До
його складу, крім філософської складової, входять також теорія економічного
розвитку суспільства – політична економія і теорія соціально-політичного
розвитку – «науковий комунізм». Ці три складові нового світобачення внутрішньо

взаємопов’язані, доповнюють одна одну і зрозуміти філософське вчення
марксизму можна лише в контексті їх взаємозв’язку та взаємодії.
Філософські погляди Маркса й Енгельса сформувалися під впливом ідей

Гегеля і Фейєрбаха. Основні їх філософські праці – «Рукописи 1844 року»,

71