Page 68 - 4295

Егоїзм волі робить людину прикованою до іншої людини, але не узами любові.
Інший – вічний ворог, що робить замах на моє щастя, багатство; але інший – і
об’єкт задоволення моїх потреб, це потенційна частина мого «Я», ще не

привласнена, не поглинена мною.

3. Ідея «надлюдини» у філософії Ф. Ніцше.

Філософія Фрідріха Ніцше (1844-1900) завжди викликала дуже суперечливі
оцінки. Ніцше критикують за аморалізм, біологізм, волюнтаризм,
антидемократизм, суб’єктивізм, пангерманізм. Основними працями мичлителя є

«Так говорив Заратустра», «По той бік добра і зла» та ін. Філософія Ф. Ніцше
позбавлена якості системності. У його творчості можна виділити декілька

ключових тем: «життя», «воля до влади», «нігілізм», «імморалізм», «вічне про
повернення», «смерть Бога», «ідея надлюдини».
Подібно Шопенгауеру Ніцше тлумачить дійсність як ірраціональну волю, яка
нарожує уявлення, однак він веде мову не тільки про світову , але й про людську

волю. Воля являє себе насамперед через життя, яке на думку Ніцше є першою і
єдиною реальністю.
Ця воля є волею до влади, тобто прагненням людини до панування над

іншими людьми. Таке прагнення на думку філософа є цілком природним, а все що
заважає має бути відкинутим. У майбутньому мають зявитись сильні люди
«аристократи духу» – надлюдина які не соромляться своєї волі до влади.

Звідси, слабким людям не слід ні співчувати ні допомагати бо підтримка
слабих веде до виродження життя. Життя як реалізація людиною «волі до влади»
– це сфера творіння значення, це наджиття, позбавлене стійкості і нормативності.

Життя, що так розуміється, виявляється тим місцем, де світ культури, світ
подібностей та символів жадає злитися з абсолютним буттям. Філософія сама
виявляється проявом тиранічного інстинкту життя, філософія – це духовна воля
до влади, до «створення світу».

Необхідно, говорить Ф. Ніцше, встати на шлях «переоцінки цінностей», на
шлях «імморалізму». Людина, стверджує Ф. Ніцше, весь час хоче зняти з себе

відповідальність за скоєне та перекласти її на світ загального. Повсякденна
мораль – лицемірна, це поблажливе відношення до своїх і чужих недоліків, це
недовіра до людини. Вона заснована на співчутті, на потуранні людським
примхам, на любові до «ближнього».

Переоцінка цінностей припускає заперечення співчуття, доброти, поваги. Хто
не шкодує себе, не має права шкодувати іншого, любов неможлива без ненависті,
обов’язок з його примусовістю і загальнозначущістю повинен поступитися місцем

вільній жертві. У руслі переоцінки цінностей Ніцше говорить і про цінності
релігійні. Він хоче відділити себе від християнства, від масової релігійності, проте

68