Page 52 - 4295

визначено до існування і діє відомим способом через необхідність божественної
природи...».
Лейбніц у полеміці зі Спінозою й іншими філософами розробляє своє

розуміння субстанції. Субстанцією Лейбніц називає монади – «істинні атоми
природи», «елементи речей». Монади являють собою найпростіші, далі
неподільні метафізичні частки. Метафізичні тому, що вони не мають довжини і не

знаходяться в просторі. Вони є центром діючої сили, духовною субстанцією, що
безперервно змінюється, не виникають і не знищуються природним шляхом, є
неповторними і не впливають одна на одну. Монади створені Богом, і гармонія
монад так само встановлена ним, тому існує кореляція між душевними і

тілесними станами. Вони в різному ступені мають свідомість, тому існує ієрархія
монад. Є прості, або голі, монади, що мають лише неясні уявлення і лежать в

основі неорганічної природи, монади-душі, що мають відчуття і уявлення, і
монади-духи, що є основою розумних істот. Головна відмінність розуміння
субстанції Лейбніцем від її розуміння Спінозою полягає у двох моментах: у
Лейбніца субстанція множинна, у той час як у Спінози вона єдина; у Лейбніца

вона активна, здатна до самозмінювання і розвитку, а у Спінози вона пасивна,
здатна тільки до механічного руху.

5. Філософія епохи Просвітництва (Вольтер, Ж.-Ж. Руссо).
Французький матеріалізм ХVІІІ ст.

Французька філософія займає вагоме місце в історії європейської та світової
культури завдяки діяльності таких видатних представників просвітництва, як
Вольтер, Руссо, Дідро, Гольбах, Гельвецій.

Франсуа Марі Аруе Вольтер (1694-1778) – видатний французький просвітник-
енциклопедист, філософ, історик, блискучий літератор, правознавець. Основними
філософськими працями є «Філософські листи», «Метафізичний трактат»,
«Розміркування про людину», «Основи філософії Ньютона», «Сократ»,

«Кишеньковий філософський словник» та багато інших. За життя Вольтера
вийшли друком 19 томів його творів, посмертне, повне видання творів філософа

налічувало аж 70 томів. У цих творах Вольтера були закладені основи
французької філософії та французького просвітництва.
Головний об’єкт його досліджень – природа, її походження, матерія, її
властивості, людина, її свобода, критика реакційної теології, клерикалізму (від

лат. clericalis – церковний), французького судочинства, котре безпідставно
переслідувало ідейних супротивників існуючого режиму. Основний девіз
творчості Вольтера: «Чим люди більш освіченіші, тим більше вони вільні». Не

випадково багато праць філософа викликали супротив владних структур, ряд з
них за рішенням французького парламенту було заборонено і спалено.

52