Page 51 - 4295

емпіричні – істини факту; розумові – істини теорії. До істин розуму Лейбніц
відносить головні положення математики та логіки.

4. Вчення про субстанцію (Б. Спіноза, Г. Лейбніц).

Проблема субстанції у філософії Нового часу вирішується по-іншому, ніж в

античній і середньовічній філософії. Ця проблема знаходить розробку,
насамперед, у філософських системах Декарта, Спінози і Лейбніца. Під
субстанцією при цьому розуміється те, «...що існує саме в собі і представляється
саме через себе, тобто те, уявлення про що не має потреби в уявленні іншої речі, з

якої воно повинне було б утворитися». Таке розуміння субстанції відрізняється
від її розуміння Аристотелем, що під субстанцією розумів окремі речі, предмети,

наприклад зелені дерева або чотирикутні столи, на противагу їхнім властивостям
«зелений» і «чотирикутний». Відрізняється воно і від розуміння субстанції
середньовічною філософією, у якій проводиться чітка границя між буттям Бога і
буттям світу речей, і проблема субстанції розглядається через це розходження. У

філософських системах Декарта, Спінози, Лейбніца Бог, хоча і грає надзвичайно
важливу роль, але проблема субстанції перенесена в площину розгляду природи.
Інше розуміння субстанції ми знаходимо у Спінози, що у своїй «Етиці»

приділяє значну увагу цій проблемі. Спіноза вважає, що не може існувати двох
субстанцій. Субстанція може бути тільки одна, оскільки вона містить у собі всю
повноту буття, вона вічна в часі і не обмежена в просторі. Поруч із субстанцією

не може бути нічого іншого.
Спіноза спростовує подвійність Декарта й у першому і в другому значенні. Бог
і природа, на думку Спінози, збігаються, це одне й те саме. Бог не створював

природу, вона вічна. Спіноза розвиває послідовно пантеїстичну позицію,
ототожнюючи природу і Бога, за що і піддавався гонінням з боку іудаїстської і
християнської церков. Заперечує він і декартовий поділ субстанції на тілесну і
мислячу. Протяжність і мислення є не двома субстанціями, а атрибутами (атрибут

– невід'ємна властивість, сутність субстанції) єдиної субстанції. Субстанція
взагалі має нескінченну кількість атрибутів, і пізнати їх усі ми ніколи не зможемо

(інакше ми б визначили Бога), але нам досить знати два зазначені атрибути, що
дають можливість нам знати субстанцію і судити про неї, хоча наше знання і буде
обмеженим. Безпосередньо субстанція нам дана у вигляді модусів, тобто
конкретних речей і розумових процесів. Модус - це те, «що існує в іншому і

уявляється через це інше».
Характерною рисою розуміння субстанції Спінозою є розуміння її як
постійної і незмінної. Рух є лише модусом субстанції, а не її атрибутом. При

цьому рух Спіноза розуміє лише як механічний рух. У світі діє необхідність і
відсутня випадковість – «у природі речей немає нічого випадкового, але усе

51