Page 14 - 4295

філософські ідеї: це думки про виникнення світу; концепції про бачення життєвої
долі людини, безсмертя та переселення душі; ідеї про умови реалізації людської
свободи; процес пізнання світу та багато іншого.

В основних творах Стародавньої Індії мова йде про осмислення долі,
становища людини, про пошук шляхів звільнення людини від блукань душі та
досягнення стану повного блаженства – «мокші».

Принципи, закладені у Ведах, Брахманах та Упанішадах, стали основою для
таких світоглядних систем як: 1) брахманізм; 2) бхагаватизм; 3) буддизм; 4)
джайнізм. Характерною особливістю давньоіндійського світогляду є те, що в
ньому простежується органічний процес переходу від міфологічно-релігійного

світогляду до філософії. Аналіз перших, власне вже філософських, систем даршан
(«дар-шан» – давньоіндійський термін адекватний давньогрецькому терміну

«філософія») можна здійснити через два типи філософських шкіл: класичну,
ортодоксальну (астіку) і неортодоксальну, некласичну (настіку).
Авторитет Вед визнавали ортодоксальні школи. Ортодоксальні філософські
доктрини Стародавньої Індії були тісно пов’язані з соціальною кастовою

системою. До ортодоксальних шкіл належали: йога, санкх’я, міманса, веданта,
вайшешика, нь’яя. Усі ці школи проголошують основою світу Брахмана, Бога,
духовну субстанцію. Наприклад, світогляд у санкх’ї базується на уяві, що у світі

існують два самостійних начала: пракриті (субстрактна першопричина) і пуруша
(«Я», дух, свідомість). У філософському плані пракриті можна розуміти як
першопричину світу об’єктів. Пуруша пасивна, але наділена свідомістю, що

становить її сутність. Санкх’я вважає, що Всесвіт виник завдяки впливу пуруші на
пракриті.
Філософські ідеї школи йога виходять із своєрідного з’ясування питання про

сутність відношення душі і тіла, духовного і тілесного. Сутність цього
відношення у безперервному самовдосконаленні душі і тіла шляхом
самозаглиблення людини у свій внутрішній світ, що реалізується через
безпосереднє бачення і переживання.

Неортодоксальні, некласичні філософські школи – буддизм, джайнізм і
чарвака-локаята – не визнавали святості Вед, хоча деякі ідеї брали до своїх

вчень. Так, наприклад, чарвака-локаята не визнає авторитету Вед, не вірить у
життя після смерті, заперечує існування Бога, оригінально визначає начало буття і
сутність процесу пізнання. Вирішуючи одвічну філософську проблему – сенс
людського життя – чарвака-локаята вбачає сенс людського існування у щасті. А

щастя розуміє як насолоду, що має здобуватися через діяльність людини, тобто
людина сама повинна це щастя створити.
Засновником буддизму, спочатку як філософської системи нового типу, яка

подолала умовності кастової нерівності, а потім релігії, була реальна постать –

14