Page 157 - 4290

Автори рекомендують дану методику використовувати на
слабовивчених територіях.
Кількісна методика оцінки палеогідродинамічних
параметрів, запропонована Якобсоном Г. П., Самсоновим Ф. П.

та Качаловим Ю. М., базується на постулаті, що рух підземних
вод на елізійному етапі не є сталим. Використовуючи рівняння
Каменського Г. Н. для несталого руху в кінцевих різновидах,

автори визначають давні рівні на задану дату в досліджуваній
точці басейну і за обчисленими величинами будують карти
палеогідроізоп’єз.
Барцев О. В. запропонував кількісний метод

палеогідродинамічних реконструкцій. Він припустив, що
градієнти пластових тисків в окремій точці водонапірної системи
за час її існування майже не змінюються. Градієнт зміни

пластового тиску з глибиною (за О. В. Барцевим, коефіцієнт
напруженості) К = Р /Н.
н
пл
Для побудови карт палеонапорів обчислюють величину
коефіцієнта спрямованості по площі даного пласта. Для цього ж
пласта будують карту палеоглибин на визначений етап
гідрогеологічного розвитку басейну. Далі, аналогічно до методу

побудови карт сходження, шляхом накладання карти рівних
величин коефіцієнта напруженості на карту палеоглибин, в
точках перетину одержують величини палеотисків.
Палеотиски за методикою Силіна-Бекчуріна А. І.

перераховують у палеонапори і будують карти палеонапорів для
будь-якого етапу гідрогеологічного розвитку.
Для реконструкції гідродинамічних умов на

інфільтраційних етапах можна використовувати палеогеологічні
карти кінця періоду денудації з виділенням на них областей
інфільтрації й розвантаження.
Умови формування підземних вод встановлюють за

інтенсивністю водообміну на різних етапах гідрогеологічного
циклу. Для розрахунку показників інтенсивності водообміну
Карцев О. О. рекомендував такі формули:

ПІЕВ = (V m ) / (V m ), (6.1)
г
п
п
г

150