Page 25 - 4287

24
Спеціальні системи документування управлінської діяльності в різних сферах
соціального життя: статистико-економічна документація; документація з обліку; з
організації зовнішньополітичної діяльності та інші.
Системи документування в Російській імперії в XVШ ст. Документи установ
загальнодержавного управління. Спеціальні системи документування: бухгалтерського і
статистичного обліку; дипломатична документація тощо.
Системи документування в Російській імперії в ХІХ ст. Документування у вищих
органах державного управління. Документація спеціальних систем управління.
Особливості датування управлінських документів. Типологія дат на службовому
документі.
Багатоваріантність оформлення адресата та інших реквізитів як відображення
існуючої ієрархії "властей и мест" в Російській імперії.
Складання комплексу реквізитів і засобів засвідчення документа.
Зміни у формулярі документа в часи Петровської Росії.
Зміни в оформленні документа у XVIII- ХІХ ст.
Складання формуляра управлінського документа в Радянському Союзі.

Література до теми:
Основна література: [18].
http://www.info-works.com.ua/all/dokznavstvo_dilovodstvo/707.html - _ftn1

Короткий виклад матеріалу
Необхідність у складанні документів виникає одночасно з появою писемності.
Саме нагальна потреба в укладенні різноманітних документів (угод, договорів,
тестаментів) і викликає появу писемності як засобу фіксації і збереження державної і
приватної документації.
З розвитком писемності ділові папери стали засобом спілкування та передачі
інформації.
Після створення давньоруської держави писемність стала необхідною для
письмових зносин з іноземними діячами, укладання угод з іншими країнами. В умовах
формування класового суспільства виникла потреба у складанні заповітів, записах боргів,
укладанні торговельних купецьких контрактів, у написах на предметах про їхнє
призначення, приналежність. Давньоруські князі важливі документи зберігали пильніше,
ніж коштовності. Відомо, що за князювання Ярослава Мудрого зібрання найдавніших
грамот і договорів Русі з іншими країнами розміщувалися у Михайлівському приділі
Софіївського собору. Вчені вважають, що саме тут були зосереджені і документи
доволодимирівського часу. Одним з найбільш відомих сховищ ділових паперів був також
Києво-Печерський монастир.
Через пожежі, княжі міжусобиці та монголо-татарську навалу більша частина
пам’яток давньоруської доби загинула. Збереглися лише окремі з них – найдавніші
рукописні книги, твори оригінальної давньоруської літератури. Всі вони сьогодні є не
тільки пам’ятками писемності і літератури, а й документами тогочасної епохи.
Важливими документами тогочасної епохи були княжі устави і «уроки», а також
церковні устави. Княжі устави спрямовувалися на доповнення або зміну внутрішніх
державних норм і порядків. Уроками називали постанови князів переважно фінансового
характеру: про податки, данину на користь князя, судові поплатки. Церковні устави мали
на меті впорядкувати правове становище церкви в державі, церковні суди – забезпечити
церкву матеріально. Збереглися церковні устави князів Володимира і Ярослава. Перший
відомий у копії ХІІІ ст., другий – ХІVстоліття.
Найважливішим історичним документом є наш найдавніший літопис «Повість
временних літ», який також дійшов до нас не в оригіналі, а у пізніших списках.