Page 54 - 4262

забезпечити циклічний перенос кількості електрики. Тому
найбільшу цікавість викликають грозові райони, характерні
своїми високими аномальними полями та інтенсивними
аномальними струмами провідності.

Рисунок 2.3 – Контур циклу переносу зарядів

Відомо, що грозова хмара є електрично поляризованою
3
6
по вертикалі та має сторонню напругу   c близько 10 -10 кВ.
Така грозова хмара може служити електричним генератором в
атмосферному циклі та забезпечувати притік електричних
зарядів, компенсуючих струми провідності в атмосфері. У
середньому кожна грозова хмара несе електричний заряд
порядку 10-50 К. Оскільки частота гроз для всієї земної кулі –
близько сотні в секунду, то грозових зарядів за числом
виявляється достатньо для створення необхідної величини
аномального струму (+1500 А).
Отже, з кількісної сторони грозові генератори цілком
забезпечують стаціонарне електричне та струмове поля в
атмосфері. Основною складністю цієї гіпотези є положення,
що грозова хмара повинна бути додатно полярною (  c -
n
додатньо; нижня поверхня хмари від’ємна, а верхня –
додатня). Насправді, нейтральна хмара в атмосферно-
електричному полі Землі стає від’ємно полярною і, дійсно,
спостерігається значне число від’ємно полярних грозових
хмар. Але все ж таки додатно полярна хмара утворюється під
дією різних причин (різниця температур і тисків, вертикальні
конвекції повітря, поле тяжіння), і їх електрична енергія
народжується завдяки тепловій енергії Сонця.
Для підтримання аномального струму провідності
велику роль відіграють не грозові, а тихі розряди – витік
електричних зарядів із гостровидних природних і штучних

54