Page 52 - 4262

Притік як результат спонтанного розпаду
позитивного заряду. Сванн зробив спробу виправити основне
рівняння поля, а саме: він вважає, що в першому рівнянні
Максвелла густина струму провідності повинна визначатися
не тільки швидкістю u об’ємних зарядів  , але й її похідними
u і u  :
j   u   u    u   ,
причому він вимушено вважає коефіцієнти  і  рівними
нулю для від’ємних зарядів.
Відомо, що поза межами обертального матеріального
нейтрального шару, згідно з класичним рівнянням Максвелла,
не повинно б було існувати власного електромагнітного поля;
але за розширеним рівнянням Сванна виходить, що додатні
заряди, які мають відцентрове прискорення, викликають
електричний струм, причому член  u дає вихідний


радіальний струм, а член  u  - дотичний струм, що
викликає намагнічування, паралельне осі обертання. У
результаті в нейтронному шарі відбувається зменшення  і

виникають від’ємний заряд і магнітне поле шару. Хоча
коефіцієнти  і  отримуються одинакової величини, яка
-19
рівна 1,910 , для пояснення від’ємного заряду земної кулі та
геомагнітного поля все ж ця гіпотеза є надуманою, бо вона не
піддається експериментальній перевірці та є теоретично
необгрунтованою. Крім того, вона не пояснює збереження
додатного заряду атмосфери.
Притік як аномальний струм провідності.
Розглянемо останню гіпотезу, за природою динамічну і яка
має надійну фактичну основу.
Відомо, що крім нормальних зон (нисхідні струми),
існують збуджені зони (висхідні струми). Розділяючи всю
земну поверхню на додатні зони S (зони збудження) і

від’ємні зони S (нормальні зони), маємо, що

I  I  0; I   П dS ; I   E dS .

   0  0 n
S S
 
Це означає, що якщо в нормальних зонах до Землі
підводиться додатний заряд (чи відводиться від’ємний), то в
збуджених зонах повинен відводитись доверху рівний йому

52