Page 59 - 4262
P. 59

Магнітне  поле.  Аналогічну  поведінку  показують
           місячнодобові  варіації  горизонтальної  компоненти  поля,  а
           саме:   всюди     спостерігається    подвійне    коливання     з
           екстремальними  значеннями  в  моменти  сходу  та  заходу
           Місяця  і  в  момент  його  верхньої  та  нижньої  кульмінації
           (проходження  через  меридіан  спостерігача).  Їх  амплітуда
                                  1
           порядку 10 – 20 мке (     амплітуди геодобових варіацій); вона
                                 15
           збільшується  в  літні  місяці  та  денний  час  і  зростає  при
           переході  Місяця  з  апогею  в  перигей.  Відмітимо  також,  що
           вплив Місяця в моменти нового місяця та повного місяця стає
           більше,  ніж  при  решті  фаз.  Вважають,  що  місячнодобові
           ваірації   є   результатом      приливо-відливних      коливань
           іоносфери, породжуваних впливом Місяця.
                  Річні варіації.
                  Електричне     поле.    Річні    варіації   вертикальної
           компоненти поля добре вивчені для середніх широт північної
           півкулі; встановлені зимовий і літній максимуми ( E  взимку
                                                                  n
           приблизно в три рази більше, ніж  влітку). Взагалі вважають,
                                                   0      0      0       0
           що  в  полярних  і  помірних  зонах  (0    60 ;  130   180 )
           річний хід  E  має максимум під час зимового сонцестояння
                         n
           та мінімум під час літнього сонцестояння. У широтній полосі
            0
                   0
           0   60  чітко виражений хід  E  дають найбільш північні і
                                              n
           південні  станції:  максимум  у  липні  –  серпні,  мінімум  у
           листопаді – березні. З деякими обмовками приймають, що над
           материками  під  час  перигею  (жовтень  –  березень)  є
           мінімальними  в  екваторіальній  зоні  та  максимальними  у
           полярних  зонах  (а  також  над  океанами),  а  під  час  апогею
           (квітень – вересень) – навпаки.
                  Стосовно  горизонтальної  компоненти  телуричного
           поля  можна  помітити,  що  амплітуда  його  варіації  зростає
           влітку і зменшується взимку.
                  Магнітне  поле.  На  основі  багатолітніх  спостережень
           геомагнітного  поля  в  його  середніх  місячних  значеннях
           відмічається річний період із незначною амплітудою (порядку
           50 мке). На річне коливання накладаються піврічні коливання
           головним  чином  меридіальної  компоненти  (30  мке)  з


                                           59
   54   55   56   57   58   59   60   61   62   63   64