Page 50 - 4262

 c
Будемо вважати, що E є фільтраційно-електричним
полем, оскільки відомо, що грунтове (внаслідок наявності
радіактивних речовин), а також карстове повітря сильно
іонізоване; його провідність у десятки раз більша провідності
атмосферного повітря. Відомо також, що завдяки поглинанню
від’ємних іонів грунтом іонізоване повітря при фільтрації
через капіляри грунту виходить в атмосферу з додатним
зарядом, залишаючи від’ємний заряд у землі. Там, де нема
дихання грунту (водні басейни, зледенілі райони), додатні
заряди можуть переноситись горизонтальною повітряною
конвекцією (густина конвекційних струмів може досягати
-5
4,810 СГС). Хоча вміст іонів у грунтовому повітрі є
достатнім для пояснення поверхневого заряду Землі, але
середня швидкість вертикальної конвекції повітря є вкрай
недостатньою для забезпечення існуючого висотного
розподілу просторового заряду атмосфери, а саме: виходить,
що усереднена швидкість вертикальної конвекції в сотні раз
менша потрібної величини.
Зрозуміло, що квазістатичне поле в провідній
атмосфері може існувати тільки за умови
j 0n   E  П ,
n
0
де П - деяка величина, яка компенсує струм провідності, і
0
яка отримала в науці про атмосферну електрику назву
притоку.
Вважаючи, що усереднений нисхідний струм
провідності підводить до кожного квадратного сантиметра
земної поверхні за секунду 1800 додатних елементарних
зарядів, необхідно з метою збереження Q Землі припустити

існування притоку до Землі такої ж кількості електронів.
Проблема притоку П до даного часу очікує свого
0
повного вирішення, фізична природа притоку залишається
незрозуміло. Були запропоновані різні гіпотези, і, зокрема,
Зеєлігер, виходячи в значній мірі з формальних міркувань,
склав схему всіх мислимих гіпотез, намагаючись знайти
тільки розумовим методом серед них найбільш можливі.
Аналогічним невірним методом Швейдлер пробував знайти
найбільш можливу гіпотезу серед складеної ним схеми всіх
фізичних допустимих пояснень притоку. З цього приводу

50