Page 51 - 4262

Бенндорф помічає, що „серед всеможливих видів пояснень не
явилось ні одного можливого”. Це недивно, оскільки для
рішення великої конкретної проблеми необхідні не
розумозорові побудови, а тривалі регіональні дослідження,
направлені передовою творчою ідеєю. Але ми все ж таки
згадаємо деякі з гіпотез, які представляють фізичний інтерес
чи мають деяку емпіричну основу.
Притік як потік від’ємних зарядів космічного чи
сонячного походження. Оскільки струм провідності виводить
з атмосфери додатні заряди, то допускають, що є від’ємно
заряджений потік позаземного походження, пов’язаний із
додатніми зарядами, які поглинаються верхніми шарами
атмосфери. Інакше кажучи, із світового простору на Землю за
цією гіпотезою повинен приходити нейтральний потік, який,
проходячи атмосферу, стає негативно зарядженим потоком.
Для того, щоб бути у згоді з дійсністю, слід припустити, що
від’ємні заряди подібного потоку зобов’язані володіти
достатньою магнітною жорсткістю (великою швидкістю,
необхідною для прориву магнітного поля Землі) та малою
іонізуючою здатністю. Однак відомі частинки навряд чи
можуть одночасно володіти цими властивостями.
Ця гіпотеза, яка дає пояснення й іншим явищам, при
багатьох спробах не отримала експериментального
підтвердження. Можливо, що притік цього типу відбувається
в полярних зонах, де не потрібно приписувати частинкам
особливі властивості, але де, на жаль, майже не велись
систематичні дослідження.
Притік як потік важких іонів. Звичайно виникає
думка прийняти як передавачі від’ємних зарядів заряджені
важкі частинки, які, падаючи на Землю, повідомляють про
від’ємний заряд. Такими можуть бути частинки пилу, дощові
краплі, сніжинки, град і т. д. Найбільш придатними за
величиною заряду виявляються частки осадів. Дійсно
спостереження показують, що питомий опір дощових крапель
10
3
10
3
 10 ел см , питомий заряд сніжинок  3 10 ел см і
10
3
деколи питомий заряд осадів досягає близько 5 10 ел см .
Але оскільки факти вказують на перевагу додатних зарядів
осадів, то ця гіпотеза позбавлена міцної емпіричної основи.

51