Page 35 - 4262

2 ЗАГАЛЬНИЙ ЕЛЕКТРОМАГНIТНИЙ СТАН ЗЕМЛI

Завдання даного розділу - дати загальну картину
електромагнітного стану Землі; розглянути, якими власними
полями володіє Земля, яка її структура, величина та поведінка.
Для того щоб відповісти на ці питання, слід насамперед
коротко зупинитись на складі оболонок Землі та на їх
електричних властивостях.

*)
2.1 Оболонки Землі та їх електричні властивості

На основі безпосередніх і неконтактних досліджень
приходимо до висновку, що Земля має шарувату
макроструктуру, основою якої є центральне металічне ядро.
Земне ядро одягнуте, оточене цілим рядом оболонок – рудної,
камяної, граничної (біо-гідро-твердої) і газової.
Газова оболонка – атмосфера Землі не може мати
різких границь, оскільки вона дифундує із зовнішньої
поверхні в космічний простір, а з внутрішньої сторони – в
пограничну оболонку земної кори. Отже, потужність газової
оболонки, вимірювана від земної поверхні, є невизначеною
величиною, а саме: її потужність досягає за спостереженнями
полярних сяйв 800 км, за радіохвильовими дослідженнями –
1000 км, за вивченням розсіяного світла - 2000 км.
Нарешті, приймаючи ізоповерхню нульового тиску за
зовнішню границю газової оболонки, ми знаходимо останню,
у вигляді стиснутого еліпсоїда обертання колосальних
розмірів (велика піввісь а  42 10 3 км , мала піввісь
0
С  28 10 3 км ).
0
Сама газова оболонка, як показують її дослідження, у
всьому обємі не є однорідним та ізотропним середовищем,
вона також характерна своєю шаруватою будовою. В
атмосфері Землі можна розрізнити декілька шарів-оболонок, а
саме: найнижчу оболонку – тропосферу та оточуючу її
стратиоболонку, яка містить ізотермічний шар, шарувату
іонооболонку та азотний шар.

*)
Підрозділи 2.1 – 2.4 написані відповідно до роботи [6]

35