Page 36 - 4262

Тропосфера не є кулеподібним шаром, вона володіє
потужністю від 11 км (у полярних зонах) до 17 км (в
екваторіальній зоні). За своєю поведінкою вона
представляється механічно збудженою зоною, в якій
відбувається циркуляція повітряних мас і спостерігаються
змінні тиски та температури, зоною, заповненою космічною,
сонячною та земною радіаціями.
Верхньою границею тропосфери вважають першу
поверхню ізотермічної оболонки з температурою мінус 55 С.
Стратосфера, так само як і тропосфера, має в
основному азотно-кисневий склад (до висоти 90 км), який під
дією ультрафіолетової радіації Сонця породжує озоновий шар
(на висоті 20-30 км).
На противагу спадаючому температурному ходу в
тропосфері температура стратосфери з висотою росте та
досить низької від’ємної стає навіть додатною.
Іоносфера містить ряд неперервно іонізованих
оболонок і перебуває в стані електрично збудженої зони; в ній
уже зявляється атомарний кисень. Згідно з геофізичними
спостереженнями, в іоносфері виділяються такі іоношари:
1. Шар D - зявляється в денний час на висоті близько
60 км, із слабою іонною густиною та значним поглинанням
енергії радіохвиль.
2. Шар Е - з різкою нижньою границею на висоті
3
5
110–140 км, з електричною густиною    10 ел см і
домінуючою іонною провідністю.
Тут вважають, що

  n е e  m e n i e   e m e  ,
i
m i m i
де e - заряд електрона.
У шарі E існують вільні електрони та йони.
Встановити роздільно питоме число n електронів із масою
e
m і питоме число n іонів із масою m поки що неможливо.
i
e
i
Спостереження дають можливість визначити тільки величину

 .
3. Шар F - розмитий шар на висотах більше 200 км, з
3
6
електронною густиною   ne  10 ел см і переважаючою

36