Page 93 - 4218

регіональне мистецтво та архітектура прикарпаття
за період переслідування Церкви зникли фахівці сакраль- Юрчишин Г. Відродження церков-
ного проектування: архітектори, будівничі, художники-іконо- ного будівництва Гуцульщини // Вісник
писці, опоряджувальники, відсутні наукові та навчальні за- Львівської академії мистецтв. – Львів,
клади, де розробляється методика та здійснюється навчання 2002. – Вип 13. – с.345–352.
архітекторів, будівельників. замовник-інвестор, громада, єпар-
хії та деканати також мали невизначені поняття щодо того,
якою повинна бути українська сакральна архітектура. У таких
умовах справа церковного будівництва скеровується у напрямі
найменшої відповідальності – запроектовані та споруджені хра-
ми в переважній кількості є невдалими, не завжди найкращих
взірців кінця хІх ст. Інтер’єри храму «реставруються», пере-
творюючись у заробітчанство малокваліфікованих «богомазів».
Проектування і будівництво церкви, як зазначалося, є
одним з найвідповідальніших і найпочесніших завдань для
архітекторів, будівельників, художників-іконописців. Потріб-
но запроектувати і звести будівлю, а водночас створити мис-
тецький твір, відродити храмове будівництво, використовуючи
нові технології та оздоблювані матеріали, закласти основу для
нової сучасної української сакральної архітектури, продовжу-
ючи багатовікові традиції Вселенської церкви України.
Дослідження цього питання дало можливість правильно
розпланувати церкву в організації населеного пункту, в забу-
дові великих і малих міст, опрацювати методику проектуван-
ня в потребах містобудівництва. При єпархії створено архітек-
турно-мистецьку раду, до якої залучено кращих спеціалістів
сакральної архітектури. Відразу з’явилися благодійні фонди
для будівництва таких споруд, відродилося меценатство. Нові
часи приносять нові архітектурні ідеї, конструктивні вирі-
шення, виникла потреба переглянути окремі сучасні тенденції
храмової архітектури. Проектуючи храми східного обряду й
враховуючи кілька основних потреб – сакральність, мистець-
кі пошуки, історичну культуру, часовий контекст у поєднанні
об’ємно-просторового рішення й містобудівних вимог, можливо
досягти рівня, при якому новий архітектурний об’єкт – церква
сприятиме посиленню інтеграції навколишнього середовища.
за порівняно невеликий період розвитку сучасної української
сакральної архітектури на теренах східних і західних областей
можна виділити кілька течій у церковній архітектурі:
– еклектична архітектура сучасної техніки та матеріалів,
творці якої повторюють стилі: візантійський Київської Русі,
українське бароко XVII–XVIII ст. народного українського
дерев’яного храмового будівництва;

93