Page 95 - 4218

регіональне мистецтво та архітектура прикарпаття
– архітектура в сучасних конструкціях і матеріалах з використанням деяких елементів і
деталей різних стилів української церковної архітектури;
– сучасна архітектура характеризується двома паралельними тенденціями – історизм та по-
шук новітніх форм з дотриманням основних канонів в об’ємно-планувальному вирішенні, ство-
рення сакральних комплексів.
Новаторські пошуки архітекторів третьої течії – спроби інтерпретувати величезну спадщи-
ну і традиції побудови українського храму, пристосувати їх до сучасних методів і технологій
будівництва – заслуговують на увагу.
Канонічні засади містяться в основі проектування української церкви. Богослужіння ви-
магає поділу церкви на вівтар, храм вірних та притвор. Престольна частина, або пресвітерій,
включає в себе вівтар, який повинен мати круговий обхід. Біля вівтарної частини розсташову-
ються захрестіє та дияконник.
храм вірних може складатися з декількох частин, які називаються навами. Між престоль-
ною частиною та храмом вірних влаштовуються лави для читців. Вгорі посеред храму знахо-
диться панікадило, яке запалюють в урочисті моменти богослужіння. Престольна частина відді-
лена від храму вірних іконостасом, в якому знаходяться троє дверей: посередині царські та двоє
дияконських. По вертикалі іконостас поділяється на шість рядів: намісний ряд, додії з життя
святих, євангельські сцени, апостольський ряд, страсті господні, пророки. Над входом влашто-
вуються хори, які є однією з особливостей храму східного обряду. Частина храму під сходами
називається бабинцем.
Над входом у храм або зліва від входу будують дзвіницю, яка використовується для опові-
щення народу та скликання вірних на богослужіння. храм завершується кулом, на якому вста-
новлюється хрест. Особливістю східнослов’янських церков є непарне число куполів (3, 5, 7, 9, 13),
причому трикупольний храм посвячується в честь Отця, сина і святого Духа; п’ятикупольний –
в честь христа і чотирьох євангелистів; семикупольна – на честь семи таїнств; дев’ятикупольний
– дев’яти апостольських чинів; тринадцятикупольний – в честь христа і дванадцяти апостолів.
Розуміння числа як символу та знаку у просторі Церкви дається через розуміння Церкви
як образу впорядкованого Богом всесвіту, пронизаного злагодженим модулем числового спів-
відношення нави, вівтаря, притвору, бані, бічних рамен, конх, а також їх маси, фактури, ко-
льору, акустики, світлових прорізів. Об’ємно-просторові форми храму геометричні – ідеальні
коло, квадрат, піраміда; їм притаманні симетрія і поділи: дво-, три-, п’яти- чи дев’ятидільні,
вертикальні й горизонтальні. самі форми мають певний ідеальний зміст, і саме в цій ідеальній
формі народжується її сакральність. Церковна будівля виступає не просто твором архітектури,
а святилищем і святинею.
Архітектор, реалізуючи свій задум усвідомлює, що практиці церкви діє засада – правила
віри і молитви: дух молитви і правда віри є основою формування і сприйняття об’ємного просто-
ру храму. У східнохристиянській традиції Церква планувалася центральною, з банею над ква-
дратом; колом чи багатокутником та з банями над рівнораменним грецьким хрестом, як образ
єдності Всесвіту природного і надприродного. Баня і підбаневий простір у цій системі мають свої
завдання, які розглядаються в поєднанні як статична противага динаміці з її сталою символікою.
Образ небесної сфери пов’язується з формою бані як «неба-небес» і виражається сферою бані,
а його видима інтер’єрна частина – узагальнений символічний образ розмови з богом. Контакт

95