Page 88 - 4218

регіональне мистецтво та архітектура прикарпаття
Унікальними є льодові сакральні споруди, які виготовляються жителями сіл напередодні
Водохрестя. Так, в селі соколівка Косівського району щороку почергово мешканці окремих кут-
ків чи присілків змагаються в мистецтві будівництва цілих архітектурних ансамблів на березі
річки, де проходитиме обряд освячення води. Дзвіниця, престол, капличка, великі і малі хрести
та багато інших ритуальних споруд, які повністю зроблені з льоду, входять до цього комплексу.
жителі села, незалежно від віку, обов’язково вдягають гуцульський одяг у святковий день, який
у кожного є – як літній, так і зимовий.
характерною ознакою мистецтва Гуцульщини є як певна спорідненість, так і відмінність
у колористиці та композиційному вирішенні творів декоративно-прикладного мистецтва. Кожен
населений пункт – неповторний мистецький світ, який продовжує традиції автентичного народ-
ного мистецтва. Досліджено, що один із чинників, які впливають на етнокультурну регіону, —
вплив прилеглих територій.
Особливе місце посідає історико-культурна спадщина регіону як носій традицій та куль-
тури місцевого населення, а територіальні системи різного рівня практично завжди включають
комплекси, які є цінною історико-культурною спадщиною. зазвичай вони охоплюють значні
території, формують розпланування та краєвид міських і сільських поселень, а також відкритих
незабудованих територій. слід наголосити, що просторова впорядкованість територій та природ-
ного довкілля історико-культурної спадщини є свідченням загального цивілізаційного розвитку
тієї чи іншої території, візитною карткою міста чи села. Це також важлива складова рекреацій-
ної інфраструктури території, що має визначальне значення у розвитку туризму та відпочинку.
з позиції архітектурної організації рекреаційного простору основну увагу слід звертати на
наявність територій традиційного використання етнографічного потенціалу; структуру розпла-
нування поселень; загальну просторову композицію, що об’єднує окремі елементи в цілісне утво-
рення; просторові пов’язання історичного розпланування з природним довкіллям і транспортною
мережею.
Дослідження рекреаційного простору проводилося на трьох територіальних рівнях (регі-
он, населений пункт, садиба – рекреаційний об’єкт) і включає 24 характеристики.Так, на рівні
регіону досліджувалися територія, кількість населення та його щільність, територія зелених
насаджень, гідро- та транспортна мережа, характеристика розселення та наявність пам’яток
архітектури.
При аналізі просторової структури регіону, населеного пункту та рекреаційного об’єкта
(окремого комплексу забудови, археологічної пам’ятки, пам’ятки садово-паркового мистецтва
тощо) дотримувалися наступних критеріїв:
– ступеня збереженості просторової структури та унікальність чи типовість просторової
ситуації;
– ступеня зміни, деформування рекреаційного простору структури, наприклад, новими
транспортними сполученнями;
– розбіжності між історичною структурою розпланування і відповідною їй історичною за-
будовою та дисгармонуючими елементами рекреаційної забудови;
– стану збереження розпланування (основних елементів плану, тобто головні вулиці і пло-
щі, композиційні осі, домінанти, межі об’єкта);
– визначення рекреаційної цінності аналізованого простору, рівня розвитку рекреаційних

88