Page 89 - 4218

регіональне мистецтво та архітектура прикарпаття
функцій і ступеня оригінальності просторового вирішення, репрезентативності такого вирішення
чи його елементів на тлі регіону або населеного пункту.
У наведеній типології рекреаційного простору особливу увагу звернуто на збереженість
середовища і сформованих просторових відносин. Це обумовлено ситуацією в регіоні, де майже
повсюдно збереглися первісні природні та рекреаційні системи розпланування. Натомість рекре-
аційна забудова внаслідок численних перепланувань загалом не збереглася з раннього історично-
го періоду. У багатьох населених пунктах збережена історична забудова.
Оцінка значення історико-архітектурної спадщини в сучасному формуванні рекреаційного
простору проводиться відносно ступеня збереження наступних ознак.
1. За рівнем збереження розпланування території:
– повністю збереглося історично сформоване розпланування;
– частково порушене історично сформоване розпланування;
– історично сформоване розпланування втрачено.
2. За рівнем збереження забудови:
– повністю збереглася цінна історична забудова;
– частково порушена цінна історична забудова;
– історична забудова в цілому деформована, збереглися окремі пам’ятки архітектури.
3. За значенням історико-архітектурної спадщини у просторі:
– загальне домінування у просторі (панорами, силуети);
– локальне домінування в просторі;
– окремі просторові акценти.
4. За рівнем збереження традиційного взаємозв’язку елементів рекреаційного простору і
складових історико-архітектурної спадщини:
– збережена історично сформована просторова композиція;
– частково порушена історично сформована просторова композиція;
– втрачена історично сформована просторова композиція.
У процесі вивчення наявної просторової ситуації з допомогою віднесення до відповідних
розділів і пунктів класифікації можна найбільш узагальнено оцінити взаємодію характеристик
рекреаційного простору та етнографічних чинників.

висновки
1. Основою дослідження рекреаційного простору Прикарпаття є принципи і положення
загальної теорії систем та її прикладних відгалужень, визначення принципів цілісності, норма-
тивності, ієрархічності, індивідуальності.
2. Методи досліджень згруповані як методи натурних досліджень та камеральні: серед ме-
тодів натурних досліджень доцільно використати інвентаризацію, огляд, фотофіксацію, анкету-
вання мешканців; серед камеральних — картографічний та статистичний методи, а також аналіз
проектних матеріалів.
3. Методики дослідження впливу етнографічних чинників на архітектурну організацію
рекреаційного простору опираються на технологію архітектурних досліджень, передпроектний
аналіз, формування завдань та вибір алгоритму їх розвитку.

89