Page 83 - 4218

регіональне мистецтво та архітектура прикарпаття
визначаються дрібніші ділянки за своїми естетичними пара- Приходько М. Рекреаційні ресурси
метрами. за основу беруться традиційні для такої оцінки кри- Івано–Франківської області та їх викорис-
терії – виразність рельєфу, просторове різноманіття, перева- тання. // Укр. геог. журн. – 2003. — №1.
жання крупних чи дрібних просторових членувань, відкритих – с.49–54.
чи замкнутих перспектив, характер лісистості, розвинутість
гідромережі, наявність антропогенних елементів і ступінь
змінності природних ландшафтів; особливо відзначаються уні-
кальні об’єкти, а також деградовані ділянки. Таким чином,
виділяються ландшафти: виразні (з яскраво вираженою індиві-
дуальністю), типові для цього району (маловиразні), нейтраль-
ні (невиразні, що виступають фоном для двох попередніх). На
наступному етапі оцінки відбувається поєднання ландшафту з
особливостями його візуального сприйняття, тому композицій-
ний, естетичний аналізи ландшафту є необхідними для ство- Мацола В.І. Рекреаційно-туристич-
рення гармонійного архітектурно-природного середовища. ний комплекс України.-Львів, 1997.-с.6-8.
При технологічній оцінці визначається можливість інже-
нерно-будівельного освоєння території, наявність транспорт-
них комунікацій. Природні рекреаційні ресурси оцінюються за
функціональним критерієм – використання ресурсу для кон-
кретного виду рекреаційної діяльності. Так, для лікувального
напряму рекреаційної діяльності використовуються мікроклі-
мат (морський, гірський, лісовий, соляних шахт), мінеральні
й термальні води, лікувальні грязі, озокерит, фітолікувальні
властивості флори. Для оздоровчо-спортивного – водні, лісові,
кліматичні характеристики рельєфу.
Важливими оціночними показниками для рекреаційного
простору є стійкість, місткість території, рекреаційна дигресія,
допустиме рекреаційне навантаження. Рекреаційні навантажен-
ня, що визначають межі переходу природного середовища з од-
нієї стадії в іншу, використовують для встановлення рекреацій-
ної місткості території. ступінь дигресії природного комплексу
(тобто порушення природного середовища в результаті впливу
на нього рекреантів) перебуває в залежності від рекреаційного
навантаження та стійкості природних комплексів до нього.
Рекреаційна місткість території може бути природною
(місткість ландшафтного комплексу в природному стані) та
проектною (місткість цього ж ландшафту після проведення ін-
женерно-планувальних заходів із урахуванням функціональ-
ного використання території). Природна місткість може бути
встановлена методом локальних ділянок, тобто рекреаційних
територій з визначеним числом відпочивальників. Шляхом
порівняння визначеної рекреаційної місткості з існуючим чи

83