Page 55 - 4218

регіональне мистецтво та архітектура прикарпаття
засоби їх вирішення. Концепція має визначати вектор та пріоритетні напрями розвитку системи;
окреслювати основні принципи розвитку та обґрунтовувати макрохарактеристики системи на
перспективу.
Концепція розпочинається з визначення основного вектора та пріоритетних напрямів роз-
витку. Вектор розвитку обумовлюється особливістю простору та його геополітичним місцем. Так,
основним вектором розвитку може бути підвищення соціально-еколого-економічної ефективності
міста шляхом усунення суперечностей, досягнення сумісності між елементами в системі та сис-
теми з надсистемою. Він передбачає максималізацію корисності системи, мінімізацію затрат часу
та шкідливих наслідків. з’ясовуються питання «урбанізація–дезурбанізація» функціональної
структури; «концентрація–деконцентрація» господарських функцій; «моноцентрична–поліцен-
трична» структура опорних центрів розвитку міста; винесення системи в зовнішнє середовище,
розбудови та реорганізації структурних зв’язків; вибір форм використання просторового потен-
ціалу міста тощо.
Інше завдання Концепції — обґрунтування принципів розвитку системи. Існують загальні
принципи просторової організації та розвитку міст. При обґрунтуванні у Концепції їх слід пере-
осмислити стосовно конкретного об’єкта (міста). Одним з головних є принцип розкриття унікаль-
ності простору. Кожне місто має свої унікальні властивості, тож потрібно обґрунтувати вимоги
до їх розкриття, що забезпечить місту розвиток. Однак, окрім індивідуальних ознак, місто має
універсальні властивості, характерні для такого типу систем, зокрема воно — система функці-
ональна, динамічна, відкрита на зовнішнє середовище, складна. Відповідно, постають вимоги
переосмислення цих властивостей стосовно конкретної системи та обґрунтування відповідних
принципів: цілеспрямованості, проблемної орієнтованості, прогнозованості змін, приросту ефек-
тивності функціонування. Розвиток міста та його простору може відбуватися зі збереженням по-
дібності або зі зміною пропорцій і співвідношень. Радикальні зміни, що відбуваються в державі
та містах, обумовлюють перегляд існуючих структурних співвідношень у місті. Важливо не по-
милитись з принципами просторової організації та розвитку стосовно конкретного міста.
Макрохарактеристики, які мають бути обґрунтовані в Концепції, залежать від конкретного
містобудівного завдання. Вони мають визначати основні характеристики простору на майбутнє,
зокрема функціональності, компактності, динамічності простору, розвинутість його структури,
тобто визначаються такі просторові макрохарактеристики, як межі системи, структура (внутрі-
системні зв’язки); характер зв’язків «вхід–вихід», особливості функціонування, ступінь органі-
зованості, властивості «життєвого циклу» системи тощо.
Концепція має, окрім іншого, окреслювати засоби і регулятори досягнення визначених
цілей (реалізації Концепції). Виділяються групи містобудівних, економічно-фінансових та юри-
дично-фінансових засобів, а їх узгодженість є вихідною умовою реалізації Концепції. Містобу-
дівними регуляторами виступають нормативи, сервітути, погодження, методики, вимоги до ор-
ганізації, встановлювання ризиків та стимулів. Важливе при опрацюванні Концепції уникнення
надмірного перенасичення другорядною інформацією та малозначимими пропозиціями, за яки-
ми можна втратити основні засади.

VІІ. Вироблення альтернативних варіантів реалізації Концепції (вирішення проблеми).
Вироблення альтернативних варіантів розвитку міста чи вирішення якоїсь проблеми мож-

55