Page 52 - 4218

регіональне мистецтво та архітектура прикарпаття
ні); продовжується пофакторним аналізом природно-ландшафтних умов (рельєф, рослинні фор-
ми, гідромережа, ґрунти тощо); аналізом функціонально-планувальної структури і т.д. Дається
оцінка також соціально-демографічній ситуації та економічним умовам. У практиці івано-фран-
ківської школи складається традиція детального аналізу композиційної структури простору.
Вода, поверхня, рослинність, будівництво, дороги в практиці проектування становлять
окремі аспекти аналізу. Містобудівна композиція виступає тією ділянкою науки і практики,
яка формує умови для інтеграції таких досліджень. Центральним в урбаністичній композиції
є поняття простору, який можемо поділити на гармонійний та деградований; історичний та су-
часний; міський, сільський та рекреаційний. Для аналізу простору важливе поняття інтер’єру,
а відповідно, і теорія інтер’єрів, суть якої полягає в системному поєднанні чотирьох головних
елементів — горизонтальної площини, стін, склепіння і елементів, що вільно розташовані в
інтер’єрі. У ландшафтно-містобудівних ситуаціях горизонтальна площина — це дороги, газони;
стіни — ланцюги гір, будинки; склепіння — небо, поєднані крони дерев; елементи поля, що віль-
но розташовані, — група або поодинокі дерева, об’єкт архітектури тощо. спосіб поєднання цих
елементів визначає настрій, композиційні ознаки та стильові особливості простору. При цьому
горизонтальна площина творить композиційну підоснову; стіни виділяють межі простору; скле-
піння із-за різного освітлення та погоди надають певний настрій, а вільно розташовані елементи
творять композиційні акценти.
Другим важливим чинником для аналізу ландшафтно-урбаністичних композицій є точки
огляду та система їх поєднання. На таких засадах і відбувається аналіз. Так, для оцінки історич-
ного середовища необхідно проаналізувати чотири характеристики: розпланування, структуру
просторів, панорами та пам’ятки архітектури. Розпланування вирішальною мірою впливає на
характер простору міста, а специфічне для різних міст поєднання вулиць, площ, дворів і діль-
ниць творить «скелет», на якому утворені стіни, що й формують найрізноманітнішу систему
просторів. Відомо, що існують різноманітні схеми розпланування міст — проста, геометрична,
вільна.
структура простору для міст є різноманітною та поділяється на простори залежно від геоме-
тричних характеристик та конфігурації (довгі, центральні, широкі, складні); соціального поділу
(приватні, групові, громадські); характеристики «стін», що їх творять (конкретний простір —
стіни виявляють замкнутість; об’єктивний — у стінах з’являються просвіти і в них виявляються
подальші плани; суб’єктивний — стіни лише інтуїтивно відчуваються, а реально не існують). Ви-
діляються й різні способи поєднання окремих просторів за принципом: осьовості, вільних ліній,
перспективного відкриття видів, орієнтацій на акценти тощо.
Панорами стають предметом детального аналізу, оскільки вони містять значну частину
естетичного потенціалу міського середовища. Для цього важливо виявити в середовищі видові
осі — частини краєвиду, які є можливість складати послідовно, тобто це група видів, що розта-
шовані лінійно і можуть сприйматись послідовно. А далі — виокремити найхарактерніші точки
огляду; охарактеризувати панорами, що з них сприймаються, та здійснити ранжування цих па-
норам за їх характеристиками та роллю в просторі міста. Робимо це для того, щоб обґрунтувати
вимоги до охорони та змін існуючих панорам, отже, вимог до композиції панорам. Важливе зна-
чення для організації панорам має ефект змін, тобто сприйняття простору в русі. І цей аспект
вимагає аналізу. з погляду композиції панорама — це поєднання фону (тла) і форми (елемента),

52