Page 73 - 4214

координат на Землі. Все інше - усього лише технічні рішення, призначені для
полегшення цього процесу, для того щоб виконати його точніше й простіше.

Найважливіше з цих рішень, як ми вже відзначали, враховуючи
швидкість обертання супутників на орбітах, можливість надточної

синхронізації вимірів віддалей до супутників і визначення часу, коли ці
виміри проводились. Початок цим роботам як у СРСР, так й у США поклала

поява атомних годинників в 1960 році, що дозволило створити для цілей

навігації мережу точно синхронізованих передавачів, що передають кодовані

сигнали. Координати приймача визначаються за тимчасовими затримками

сигналу. Цей принцип був реалізований при запуску в 1967 р. супутника

ВМС США TIMATION-I. В 1969 р. був запущений супутник TIMATION-II-

82B. Обидва супутника були обладнані бортовими еталонами часу й частоти

на основі кварцового генератора (стандарту).

В 1964 р. у США почалося дослідження можливостей використання з

метою визначення місцезнаходження широкосмугових сигналів,

модульованих псевдовипадковими шумовими кодами, що на основі

кореляційного поділу таких сигналів давало можливість використання

декількома передавачами однієї несучої частоти, тобто з’явилась можливість

розрізняти сигнали від різних супутників, передані в один і той же час на

одній частоті.

На основі цих досягнень в різні роки були створені космічні системи

для розв’язання геодезичних завдань - системи глобального визначення місця

розташування GPS (США), ГЛОНАСС (РФ), і Galileo (європейська

система). Ці системи є винятково точним інструментом для розв’язання

прикладних завдань геодезії, геофізики й землекористування. Найбільш

використовуваною до нашого часу є супутникова система GPS (Global

Positioning System), з якою зв'язана поява нового терміну - позиціювання

(positioning). Під позиціюванням розуміється визначення місця розташування

об'єкта, швидкості його переміщення, просторового вектора між пунктами

70