Page 52 - 420

виявляється незначний, неочікуваний результат, який надто
розходиться із загальноприйнятими положеннями науки —
парадигмами. Отримання нових знань відбувається за схемою:
парадигма — парадокс — нова парадигма. Розвиток Науки — це
зміна парадигм, методів, стереотипів мислення. Перехід від
однієї парадигми до іншої не піддається логічному опису, бо
кожна з них відкидає попередню і несе принципово новий
результат дослідження, який не можна логічно вивести з відомих
теорій. Особливу роль тут відіграють інтуїтивні механізми
наукового пошуку, які не ґрунтуються на формальній логіці.
Складність, багатогранність і міждисциплінарний статус
будь-якої наукової проблеми приводять до необхідності її
вивчення у системі координат, що задається різними рівнями
методології науки.
Методологія (гр. methodоs — спосіб, метод і logos — на-
ука, знання) — вчення про правила мислення при створенні
теорії науки.
Питання методології досить складне, оскільки саме це
поняття тлумачиться по-різному. Багато зарубіжних наукових
шкіл не розмежовують методологію і методи дослідження. У
вітчизняній науковій традиції методологію розглядають як
учення про науковий метод пізнання або як систему наукових
принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється
вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів
дослідження. Найчастіше методологію тлумачать як теорію
методів дослідження, створення концепцій, як систему знань про
теорію науки або систему методів дослідження. Методику
розуміють як сукупність прийомів дослідження, включаючи
техніку і різноманітні операції з фактичним матеріалом.
Методологія виконує такі функції:
• визначає способи здобуття наукових знань, які
відображають динамічні процеси та явища;
• направляє, передбачає особливий шлях, на якому
досягається певна науково-дослідницька мета;
• забезпечує всебічність отримання інформації щодо
процесу чи явища, що вивчається;
• допомагає введенню нової інформації до фонду теорії
науки;