Page 56 - 420

Рисунок 3.1 – Схематичне зображення системи

У системному дослідженні об’єкт, що аналізується, роз-
глядається як певна множина елементів, взаємозв’язок яких
зумовлює цілісні властивості цієї множини. Основний акцент
робиться на виявлення різноманітності зв’язків і відношень, що
мають місце як усередині досліджуваного об’єкта, так і у його
взаємодії із зовнішнім середовищем. Властивості об’єкта як
цілісної системи визначаються не тільки і не стільки сумарними
властивостями його окремих елементів чи підсистем, скільки
специфікою його структури, особливими системотворчими,
інтегративними зв’язками досліджуваного об’єкта.
Системний принцип дає змогу визначити стратегію науко-
вого дослідження. В його межах розрізняють структурно-
функціональний, системно-діяльнісний, системно-генетичний та
інші підходи.
Сутність структурно-функціонального підходу полягає у
виділенні в системних об’єктах структурних елементів (ком-
понентів, підсистем) і визначенні їхньої ролі (функцій) у системі.
Елементи і зв’язки між ними створюють структуру системи.
Кожний елемент виконує свої специфічні функції, які
“працюють” на загальносистемні функції. Структура