Page 18 - 420

неформальні обміни науковою інформацією стають очевидними,
коли науковці у співавторстві публікують результати свого
дослідження.
Документна наукова комунікація — комунікація,
опосередкована науковим документом, побудована на обміні
документованою інформацією (ідеями, повідомленнями,
знаннями). Науковий документ — це публікація результатів
теоретичних і експериментальних досліджень, а також підготовка
науковцями до публікації пам’яток культури, історичних
документів та літературних текстів. Він містить зафіксовану на
матеріальному носієві наукову інформацію для передачі її в про-
сторі і часі.
У системі наукової комунікації науковий документ
набуває статусу комуніката. Він може бути у вигляді
опублікованих тез, тексту наукової доповіді, статті, опису
винаходу, монографії, звіту про НДР, дисертації, автореферату
дисертації, аналітичного огляду, реферату тощо. Наукова
інформація може передаватися у формі книги, брошури, журналу,
дискети та ін. Переваги таких комунікацій:
• добре збереження наукової інформації;
• можливість вивчення, багаторазового перечитування
інформації;
• ґрунтовність підготовки;
• можливість доведення до багатьох реципієнтів;
• можливість встановлення права інтелектуальної власності.
Недоліки документних наукових комунікацій: складність
поновлення, об’ємність інформації.
Недокументна (усна) наукова комунікація — передача
наукової інформації в незакріпленій на матеріальному носієві
формі. Це — телефонні розмови, публічні виступи, наради,
конференції, симпозіуми, безпосереднє спілкування, бесіди тощо.
Позитивним аспектом усних комунікацій є економія часу,
можливість більшого порозуміння між науковцями.
З розвитком комп’ютерних і телекомунікаційних каналів
комунікації можливості вільного дистанційного обміну
науковими ідеями розширюються. Автор може сам створити
оригінальний рукопис в електронній формі, через мережу
Internet передати його безпосередньо в редакцію журналу і
відразу ж опублікувати його. Мережеві канали сприяють