Page 17 - 420
P. 17

включення ідей автора у відповідну дисципліну як базове знання
                           та ін.
                                  Одним з основних показників значення наукового резуль-
                           тату є індекс цитування, який визначає кількість посилань на ту
                           чи іншу статтю, автора, журнал, установу, країну. Чим вищий цей
                           показник, тим авторитетнішим є автор, тим вищий його науковий
                           рейтинг.  Посилання  свідчать  про  рівень  поширення  ідеї,  її
                           наукове і практичне значення, зростання людських знань, реальне
                           здійснення наукової комунікації.
                                  Є багато підходів до класифікації наукової комунікації, її
                           поділяють  на  пряму  (безпосереднє  спілкування  фахівців,
                           зайнятих  у  науково-дослідницькому  процесі);  опосередковану
                           (комунікація  між  ученими  через  їхні  наукові  публікації);
                           вертикальну  (між  науковим  керівником  і  дисертантом);
                           горизонтальну  (пов’язує  здобувача  з  представниками  наукової
                           школи)  та  ін.  Однак  найпоширенішим  є  поділ  наукових
                           комунікацій  на  формальні  і  неформальні,  документні  і
                           недокументні, між якими встановлено тісний взаємозв’язок.
                                  Формальна  наукова  комунікація  —  обмін  науковою
                           інформацією через спеціально створені структури для генерації,
                           оброблення  і  поширення  наукового  знання.  Це  —  видавництва,
                           редакції  газет  і  журналів,  науково-дослідні  установи,  вищі
                           навчальні  заклади,  радіо,  телебачення,  бібліотеки,  інформаційні
                           центри,  музеї,  архіви  тощо.  В  наукознавстві  формальну
                           комунікацію  часто  розглядають  як  опублікування  статті  в
                           журналі  або наукової монографії і посилання. Пряме цитування
                           одного автора іншим свідчить про створення формального каналу
                           комунікації  між  ними  —  від  цитованого  автора  до  того,  хто
                           цитує.  Якщо  два  дослідники  цитують  третього,  то  створюється
                           формальна  комунікація  між  першим  і  третім  автором  шляхом
                           цитування. Ефективність формальної НК визначається кількістю
                           та якістю опублікованих наукових результатів.
                                  Неформальна наукова комунікація — це комунікація, що
                           встановлюється між комунікантом (відправником) і реципієнтом
                           (отримувачем)  шляхом  особистих  контактів,  зустрічей,  бесід,
                           телефонних  розмов,  листування  тощо.  Позитивним  аспектом
                           такої  комунікації  є  економія  часу,  забезпечення  глибшого
                           взаєморозуміння.  Ефективність  неформальних  НК  визначається
                           через     самозвіти,    опитування,     спостереження.     Окремі
   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22