Page 20 - 4199

ЛЕКЦІЯ 3
Геоморфологічна зональність дна Світового океану.

Лише 16 % плащі океану вивчено детально, 62 % -
приблизні дані, решта 22 % не вивчено. Найбільш популярні
висоти 0 – 1 км. (20,9 %), а глибини 3 – 6 км. (53,5 %). Для
площі океанів глибина: 3 – 6 км. складає 73,8 %, 200 м. – 3 км.
-16,5 %, і до 200 м. – 7,2 %. Середня відмітка рельєфу
материків – 875 м., а середня глибина Світового
океану – 3794 м. Світовий океан поділяється на батаметричні
зони: літеральну (прибережну) – декілька метрів; неритову –
до 200 м.; батіальну – до 3 км; абісальну – 3 – 6 км;
гіпаабісальну – більше 6 км.
Крім того, Світовий океан ділиться на геоморфологічні
провінції (геоструктури):
1 – Підводні окраїни континентів (материків);
2 – Перехідна зона;
3 – Океанічне ложе;
4 – Серединно-океанічні хребти.
Маріоструктири: підводні хребти, острівні дуги,
височини, вали, плато, котловини, жолоби (гори, горби,
уступи, терраси та інше).

3.1 Характеристика геоморфологічних провінцій.
Підводні окраїни континентів. Займають 22,4% площі
2
Світового океану (80,61 млн км ). В підводних окраїнах
континентів виділяють три зони: шельф, материковий або
континентальний схил, материкове підніжжя.
Шельф (поличка, мілина, виступ) - підводна рівнина
навколо материків, яка простягається до глибини, на якій
різко збільшується крутизна дна. Нахил шельфу не перевищує
0
1 . Край шельфу називається брівка. Глибина моря на шельфі
200 - 600 м. Шельф – це продовження прибережних
материкових рівнин. Утворення сучасного шельфу – танення

18