Page 17 - 4199

менш солоної морської води в поверхневих шарах, та притоку
солонішої води в придонних шарах через зв'язуючий канал. У
таких басейнах часто трапляється так, що водообмін з
придонними шарами недостатній для підтримання потрібного
для існування більшості біологічних видів вмісту кисню.
Приклад такого моря — Чорне море.
2. 3 Затоки, бухти, протоки
Затока — це частина моря, яка глибоко вклинюється у
суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною
моря. Гідрологічні і гідрохімічні умови затоки тотожні з
умовами моря, частиною якого вони є. В окремих випадках
місцеві особливості клімату та материковий стік води можуть
надавати гідрологічним характеристикам поверхневого шару
заток деяких специфічних рис.
Залежно від рельєфу берегів та інших географічних умов
затоки розрізняють на кілька видів:
Бухта — невелика частина моря, відокремлена від
відкритих вод з трьох боків частинами суші (виступами
берегів, скелями та прилеглими островами) і захищена ними
від хвиль та вітру. Більшість невеликих бухт утворюються в
м'яких скелях або глинах, вимитих хвилями. Прикладами бухт
можуть бути Севастопольська і Балаклавська бухти в Чорному
морі, Золотий Ріг, Находка (порт Владивостоку) у Японському
морі.
Більшість невеликих бухт утворюються в м'яких скелях
або глинах, вимитих хвилями. Невелика бухта може бути в
складі більшої бухти, як, наприклад, Південна бухта у складі
Севастопольської бухти.
Лиман — затока, відокремлена від моря піщаною косою
(пересипом). Найчастіше лиман — це затоплена частина
найближчої до моря ділянки річкової долини (наприклад,
Дніпровський, Дністровський лимани на узбережжі Чорного
моря). Розрізняють лимани відкритого типу — такі, що мають
постійний водообмін із морем, і закритого типу — такі, що

15